Ми у ЗМІ

Основною проблемою є те, що мораторій на обіг земель сільгосппризначення вже багато років «консервує» існуючу ситуацію. Земельні ділянки оформлені як приватні, однак використати всі переваги цього статусу власник не може. Реальним виходом з ситуації, що склалася, може бути або відмова від приватної власності на ці ділянки (через викуп державою чи націоналізацію), або скасування мораторію і запровадження ринкового обігу сільгоспземель.

Результати наших досліджень свідчать, що для успішного розвитку сільської економіки потрібно йти іншим шляхом. Однак впровадження обігу сільгоспземель має відбуватися поетапно, причому на першому етапі — винятково на користь селян, тобто сільських жителів, особисто зайнятих сільськогосподарським виробництвом

Здійснити такий підхід можливо через законодавче закріплення: виключного права придбання земельної ділянки громадянином, що має досвід роботи у сільському господарстві та (або) сільськогосподарську освіту; обов’язкове проживання покупця в населеному пункті, де розміщена ділянка; обмеження максимального розміру ділянки, що купується. Також бажано пріоритетне право купівлі закріпити за власниками чи орендарями сусідніх ділянок, а охочим купити землю — надавати безвідсотковий кредит (компенсувати відсоткову ставку).

Безперечно, потрібно створити і систему підтримки ліквідності (достатньо високої ціни) земельних ділянок, особливо спочатку, коли ринок пропозиції буде перенасиченим. Регулятором цього процесу міг бути спеціалізований земельний банк, купуючи земельні ділянки у разі надлишкової пропозиції і продаючи — у разі підвищення попиту.

Вченими Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» розроблена спеціальна «дорожня карта» впровадження обігу сільськогосподарських земель, якою визначені основні механізми та часові рамки такого впровадження, зазначив директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко у статті «Ринок сільськогосподарських земель в Україні», опублікованій у газеті «Голос України» 31 січня 2017 року.

Кожна держава у той чи інший спосіб регулює обіг ділянок, виходячи з конкретних особливостей та національних інтересів. Обмеження можуть встановлюватись на державному, регіональному та місцевому рівня.

Україна не має бути винятком. Світовий досвід вказує, що запровадження ринкового обігу має супроводжуватись цілеспрямованою державною політикою, орієнтованою на формування потужного середнього класу на селі. Це гарантуватиме продовольчу безпеку, сприятиме розв’язанню проблем сільської зайнятості й недопущенню обезлюднення територій, зазначила завідувач відділу земельних відносин Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Ольга Ходаківська у коментарі газеті «Голос України», опублікованому у статті «Неправда, що в ринковій економіці не регулюють обіг ділянок» 23 грудня 2016 року.

3-4 тис. га землі, якими володіють селяни певного населеного пункту, є достатньою економічною базою для розвитку громади. Вона зможе утримувати школу, дитсадок, заклад культури. Але для цього потрібно докорінно реформувати податкову систему, створити умови для розвитку на селі дрібного аграрного бізнесу, кооперації. Завдяки цьому люди залишатимуться в селі, зростатиме народжуваність, зазначив головний науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Володимир Дієсперов у коментарі газеті «Сільські вісті», який був опублікований у статті «Впустили вовка в кошару» 7 грудня 2016 року.

Найбільш перспективною для України є кукурудза. Інноваційні досягнення селекціонерів дозволили створити гібриди, які не тільки стійкі до стресових погодних умов - спеки, посухи та вилягання, а також до ураження хворобами і шкідниками, а й мають високу врожайність. Їх використання дасть можливість отримати значний приріст валового збору кукурудзи, зазначила завідувач відділу ціноутворення, кон’юнктури та інфраструктури ринку Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Ольга Боднар у інтерв’ю «Три кита отрасли», опублікованій у журналі «Агроперспектива», №11’2016.

Потрібно, щоб холдинги інтегрували в себе малі господарства. Не замінювали їх, а діяли спільно. Тобто, могли давати їм комбікорми, молодняк, м’ясо і експортувати продукцію разом. Це відповідає потребам соціальної спрямованості та економічної доцільності, зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукового забезпечення законопроектної роботи, к.е.н. Віталій Саблук у коментарі інтернет-ресурсу Latifundist.com, опублікованому під назвою «Холдингам нужно создавать аграрные объединения – Саблук» 10 листопада 2016 року.

Продовження мораторію є цілком виправданим кроком. Адже в Україні відсутній закон про обіг земель сільськогосподарського призначення, який є ключовою умовою зняття мораторію. Таким чином, період мораторію слід використовувати для підготовки і прийняття повного пакету законопроектів, необхідних для відкриття ринку земель.

Детальніше про низку заходів, яка має передувати зняттю мораторію на продаж сільськогосподарських земель, – в інтерв’ю директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академіка НААН Юрія Лупенка «Оправданный шаг», опублікованому у журналі «Агроперспектива», №10’2016.

Вітчизняний агробізнес має цілий ряд конкурентних переваг – це і якість землі, і працьовиті люди, і можливість вести широкомасштабний господарство. Україна може зміцнити свої позиції на світових ринках.

За прогнозами науковців Інституту аграрної економіки, У 2017 році експорт аграрної продукції становитиме близько 14,4 млрд дол. США, а імпорт – 5,7 млрд дол. США, зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукової роботи, д.е.н. Микола Пугачов в інтерв’ю «Векторы продаж: что, куда, почем», опублікованому у журналі «Агроперспектива», №10’2016.

Ринок землі неможливо розпочати, якщо бодай одна ланка в лінійці – малі, середні чи великі виробники – не зацікавлена у ньому. Малий виробник – найчисленніший. Тож у Європі податкові преференції доступні лише їм, фермерам, що власноруч господарюють. Це передусім оберігає їх від «лобової» конкуренції з іншими та робить першочергово зацікавленими в ринку землі. А базові принципи європейських підходів могли б відкрити можливості для розвитку мільйону українських господарств, зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» з наукового забезпечення законопроектної роботи, к.е.н. Віталій Саблук у статті «Усіх – у поле! Податкове…», опублікованій на інтернет-ресурсі AgroTimes 12 жовтня 2016 року.

Останнім часом під гаслом подальшого реформування земельних відносин активізувалися спроби монополізувати права користування сільськогосподарськими землями для товарного виробництва. Йдеться про узаконення безперешкодного розпорядження земельними ділянками (паями) селян і землями державної та комунальної власності через механізм емфітевзису. Цей намір може бути реалізований з прийняттям проекту закону України №4010а від 15.07.2016 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)».

Зважаючи на світовий досвід та уроки вітчизняних аграрних трансформацій, на завершальному етапі земельної реформи в Україні варто було б сконцентрувати зусилля на захисті суспільних інтересів у процесі змін у системі землеволодіння і землекористування. Ці зміни слід спрямувати на гарантування доступу широкого кола сільських жителів до сільгоспземель як місця докладання праці і джерела доходів із відповідною системою захисту прав власності, вільного доступу до фінансових, матеріально-технічних ресурсів, ринків збуту та соціальних мереж, йдеться у Заяві, яку підписав директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко, а також економісти-аграрники провідних науково-дослідних установ НАНУ та НААН.

Заяву було опубліковано у матеріалі «Кому вигідне "удосконалення орендних відносин" на основі емфітевзису» на інтернет-ресурсі «Дзеркало тижня» 8 жовтня 2016 року.

Внаслідок зміни порядку справляння ПДВ у сільському господарстві з 2016 року, тваринницькі підприємства зазнали подвійного удару – з одного боку, зросли ціни на зернові (на кормову базу), з іншого – товаровиробники позбавились права на повне акумулювання сум ПДВ, втративши половину сум ПДВ-підтримки (виробники молока та м’яса ВРХ 20%). Відповідно, з одного боку, подорожчали корми, що обумовило зростання витрат в середньому на 3-5% (в залежності від частки покупних кормів), з іншого боку – виробники молока позбавились права на 1/5 сум ПДВ-підтримки (остання становила понад 12% від сум доходів, знову ж таки, залежно від частки власних кормів), зазначив завідувач відділу податково-бюджетної політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, презентуючи результати дослідження щодо наслідків повної відміни спецрежиму ПДВ для молочного тваринництва, які були опубліковані на інтернет-ресурсі InfAgro.