ЗВІТИ ПРО ВИКОНАННЯ ПНД 39 ЗА ПІДПРОГРАМАМИ

• 39.01 «Теоретичні і методологічні засади забезпечення сталого соціально-економічного розвитку сільських територій»:
  • Завдання 39.01.00.04.Ф «Розробити теоретичні та практичні засади міжгалузевої інтеграції в розвитку сільських територій Полісся»
  • Завдання 39.01.00.05.Ф «Обґрунтувати наукові основи дієвого програмно-цільового впливу на зростання ефективності та забезпечення сталості сільського розвитку»
  • Завдання 39.01.00.06.П «Розробити теоретичні та практичні засади зайнятості і мотивації праці сільського населення на регіональному рівні»
  • Завдання 39.01.00.07.П «Дослідити тенденції демографічного розвитку та зайнятості населення на регіональному рівні»

39.02 «Наукові засади забезпечення конкурентоспроможності господарських формувань і галузей в аграрному секторі економіки України та розвитку земельних відносин»

• Завдання 39.02.00.03.Ф «Розробити теоретичні та методичні засади підвищення конкурентоспроможності в овочівництві на основі удосконалення економічних відносин та поглиблення інвестиційної привабливості галузі»
• Завдання 39.02.00.04.П «Методичне обґрунтування ефективного виробництва продукції тваринництва в АР Крим»
• Завдання 39.02.00.05.П «Розробити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності молочного і м’ясного скотарства на інноваційній основі»
• Завдання 39.02.00.06.П «Розробити науково-методичні підходи та практичні рекомендації по забезпеченню конкуренто-спроможності аграрної продукції Полтавського регіону»
• Завдання 39.02.00.07.П «Розробити організаційно-економічні засади підвищення ефективності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в господарствах усіх форм власності Закарпаття»
• Завдання 39.02.00.08.П «Обґрунтувати напрями забезпечення беззбитковості виробництва продукції основних олійних культур з використанням їх на біопаливо»
• Завдання 39.02.00.09.П «Здійснити економічну оцінку обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах Прикарпаття»
• Завдання 39.02.00.10.П «Обґрунтувати науково-методологічні засади підвищення конкурентоспроможності садівницьких підприємств на основі вдосконалення інноваційної діяльності»
• Завдання 39.02.00.11.П «Розробити пропозиції щодо забезпечення конкурентоспроможного виробництва рису в Україні»
• Завдання 39.02.00.12.П «Визначити вплив вартості води на формування економічної ефективності виробництва аграрної продукції в зоні зрошення»
• Завдання 39.02.00.13.П «Розробити організаційно-економічний механізм ефективного використання сільськогосподарських земель Полісся України з застосуванням засобів біологізації землеробства»

39.04 «Науково-методологічні засади фінансового, інвестиційного та облікового забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва»

• Завдання 39.04.00.09.П «Інвестиційне забезпечення розвитку садівництва»
• Завдання 39.04.00.10.П «Інвестиційне забезпечення розвитку тваринництва в сільськогосподарських підприємствах Західного Полісся»
• Завдання 39.04.00.11.П «Науково-методичні засади формування кормовиробництва в інвестиційних проектах розвитку тваринництва»
• Завдання 39.04.00.12.П. «Науково-методичні засади обліку інноваційної продукції та аудиту її комерційного використання»
• Завдання 39.04.00.13.П. «Науково-методичні засади формування корпоративних фінансів підприємств агро продовольчого комплексу на ринку цінних паперів»

39.01 «Теоретичні і методологічні засади забезпечення сталого соціально-економічного розвитку сільських територій»

Завдання 39.01.00.04.Ф «Розробити теоретичні та практичні засади міжгалузевої інтеграції в розвитку сільських територій Полісся»

Керівник НДР:
д.е.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України
Є.І. Ходаківський

За словами д.е.н., проф. НААН Євгена Ходаківського, в результаті дослідження «Виявлення та дослідження інтеграційних зв’язків на основі функціонування кооперативних форм на селі», проведеного у 2013 році Інститутом сільського господарства Полісся, вдалося встановити, що для активізації становлення та подальшого розвитку кооперативів в регіоні Полісся, зокрема, необхідно:

• запровадити проведення щорічного моніторингу та введення статистичної звітності обліку діяльності СОКів;
• створити державний та регіональні координаційні кооперативні центри, до яких входитимуть представники діючих СОКів, наукових та освітніх установ, органів влади;
• розробити та затвердити державну та регіональну програми розвитку та підтримки кооперативного руху на довгострокову перспективу;
• передбачити у бюджеті України не менше 1% від дохідної частини бюджету для надання державної підтримки;
• розробити та розповсюдити навчально-методичні матеріали: посібники, інструкції, спрямовані на інформування та сприяння створенню і розвитку кооперації; постійне висвітлення в ЗМІ діяльності кращих СОКів;
• розробити пілотні бізнес-проекти щодо створення і розвитку фермерських господарств та кооперативів різних видів діяльності;
• забезпечити дорадчу підтримку діяльності кооперативів в юридичному, економічному, бухгалтерському, агрономічному, зоотехнічному та інших видах допомоги;
• запровадити сільськогосподарську контрактацію забезпечення гарантованого збуту виробленої продукції для задоволення потреб місцевих державних установ та закладів освіти, охорони здоров’я тощо, розвиток інфраструктури місцевих ринків сільськогосподарської продукції;
• налагодити систему професійних навчань для підготовки фахівців та підвищення їх кваліфікації з питань ефективного ведення сільськогосподарської кооперації та новітніх досягнень науки і техніки – започаткувати школу кооперативного лідера;
• залучати членів СОК до участі у міжнародних конференціях, навчаннях та інших заходах з метою вивчення досвіду кооперації в інших країнах.

Однак, на думку доповідача, успішне створення та ефективне функціонування сільськогосподарських кооперативів залежить, перш за все, від бажання самих селян об’єднуватися, розуміння ними основних принципів діяльності кооперативу.

Назад

Завдання 39.01.00.05.Ф «Обґрунтувати наукові основи дієвого програмно-цільового впливу на зростання ефективності та забезпечення сталості сільського розвитку»

Керівник НДР:
к.е.н. Н.М. Котько

Звіт про результати дослідження етапу 2013 року «Здійснити оцінку та обґрунтувати напрями підвищення стимулюючого впливу державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на зростання ефективності та забезпечення сталості розвитку сільських територій регіону», проведеного Інститутом сільського господарства Карпатського регіону НААН, представила к.е.н. Наталія Котько.

За її словами, необхідність забезпечення належного рівня конкурентоспроможності аграрного сектора потребує розробки ефективних механізмів державного регулювання, здатних сформувати бажану динаміку процесам адаптації галузі до сучасних умов господарювання.

На даному етапі, вважають дослідники, пріоритетними напрямами політики державної підтримки, за якими повинні концентруватись фінансові, організаційні та управлінські ресурси, є:

• інформаційно-консультативний супровід, спрямований на вирішення проблем, обумовлених відсутністю у підприємницько-орієнтованих сільських мешканців знань і досвіду з питань започаткування і ведення бізнесу, доступу до участі в профільних регіональних програмах і проектах, можливих каналів кредитної підтримки тощо;
• всебічна фінансова, організаційна, інформаційна, управлінська підтримка самоорганізаційних і інтеграційних процесів у сегменті господарств населення.

При цьому, зазначила доповідач, зростанню дієвості впливу бюджетних важелів на активізацію підприємницьких ініціатив сільського населення регіону сприятиме ідея формування територіально-інтегрованих інформаційно-маркетингових систем у м'ясопродуктовому та овочевому під комплексах.

Вдосконалення механізмів державної підтримки необхідно системно здійснювати в трьох аспектах:

• інституційному, що полягає в розробці необхідного нормативно-правового забезпечення політики державного регулювання сільськогосподарського виробництва і соціально-економічного розвитку села;
• інструментальному, що обумовлює перелік і характер задіюваних важелів державного впливу;
• організаційно-процедурному, що виражається в узгодженні, прийнятті та моніторингу виконання нормативних актів, підсумувала Наталія Котько.

Назад

Завдання 39.01.00.06.П «Розробити теоретичні та практичні засади зайнятості і мотивації праці сільського населення на регіональному рівні».

Керівник НДР:
к.е.н. О.В. Голій

Презентуючи дослідження, проведеного Волинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН, к.е.н. Олександр Голій, зазначив, що заходи з підвищення рівня зайнятості та мотивації сільського населення Волині повинні здійснюватися за кількома напрямами.

Перш за все, необхідно удосконалити існуючу нормативно-правову базу у сфері:

• регулювання зайнятості сільського населення;
• пенсійного забезпечення та соціального захисту власників особистих селянських господарств;
• встановлення мінімального рівня заробітної плати відповідно до європейських стандартів;
• розвитку соціального партнерства та регулювання соціально-трудових відносин.

Організаційно-економічні заходи, за його словами, повинні включати:

• підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;
• регулювання доходів сільських жителів;
• обґрунтування джерел формування соціальної інфраструктури;
• активізацію діяльності місцевих органів влади та громадських організацій;
• надання державної підтримки розвитку дрібного та середнього підприємництва та диверсифікації економіки на селі та ін.

Дуже важливою є реалізація комплексу інформаційно-консультативних заходів, серед яких, зокрема:

• моніторинг рівня зайнятості населення, динаміки та структури доходів жителів села;
• дослідження рівня забезпеченості сільських жителів послугами об’єктів соціальної інфраструктури;
• моніторинг особливостей розселення та демографічних процесів;
• просвітницька робота серед населення, підсумував доповідач.

Назад

Завдання 39.01.00.07.П «Дослідити тенденції демографічного розвитку та зайнятості населення на регіональному рівні»

Керівник НДР:
к.е.н. А.П. Сава

Проведена нами рейтингова оцінка районів Тернопільщини за основними демографічними параметрами висвітлила значні регіональні резерви покращення демографічної основи відтворення трудового потенціалу села, поінформував к.е.н. Андрій Сава, розповідаючи про результати НДР, проведеної Тернопільською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.

Дослідниками сформовано етапи комплексного відродження і розвитку соціальної інфраструктури сільських територій регіону. З цією метою визначено градацію проблем розвитку соціальної інфраструктури, які необхідно вирішувати поетапно, залежно від їх гостроти, за групами: невідкладні, першочергові проблеми; середньострокові проблеми; віддалені проблеми, зазначив доповідач.

Назад

39.02 «Наукові засади забезпечення конкурентоспроможності господарських формувань і галузей в аграрному секторі економіки України та розвитку земельних відносин»

Завдання 39.02.00.03.Ф «Розробити теоретичні та методичні засади підвищення конкурентоспроможності в овочівництві на основі удосконалення економічних відносин та поглиблення інвестиційної привабливості галузі»

Керівник НДР:
к.е.н. В.П. Рудь

За словами к.е.н. Вікторії Рудь, завдання Інституту овочівництва і баштанництва НААН на 2013 рік полягало у проведенні моніторингу діяльності сільськогосподарських підприємств та дослідженні інтегрального показника рівня конкурентоспроможності виробництва овочів.

У рамках дослідження було встановлено, що через диспаритет цін на промислові товари і овочеву продукцію виручка від реалізації не відшкодовує витрати в розмірах, необхідних для розширеного відтворення.

На формуванні економічних показників вирощування овочів також негативно відобразився спад цін на овочі у 2012 році, який, за даними дослідників, виявився найбільшим за останні вісім років. Внаслідок цього у 2012 році виробництво овочів було збитковим для багатьох сільськогосподарських виробників.

Позитивним є той факт, що нині в Україні функціонує 703 овочесховища загальною ємністю 1,4 млн тонн для зберігання картоплі і майже 640 сховищ ємністю майже 1 млн тонн для зберігання овочів. У 2011–2012 роках при підтримці уряду було введено в дію 104 овочесховища потужністю 500 тис. тонн. Протягом найближчих двох років планується створити ще 16 сховищ на 140 тис. тонн. Ці інфраструктурні об’єкти дозволять не тільки забезпечити українців свіжими овочами протягом року, а і мінімізувати імпортозалежність та стабілізувати ціни, зазначила доповідач.

За її словами, з метою підвищення конкурентоспроможності одного з сільськогосподарських підприємств Черкаської області за допомогою прикладних програм було розраховано модель оптимізації площ під овочами і матеріальних ресурсів. Нами було встановлено, що структура посівних площ повинна змінюватися на користь менш трудомістких і більш урожайних культур, зазначила Вікторія Рудь.

Назад

Завдання 39.02.00.04.П «Методичне обґрунтування ефективного виробництва продукції тваринництва в АР Крим»

Керівник НДР:
к.е.н. А.В. Паштецький

Процес переходу країни до ринкових методів господарювання ознаменувався кризою, яка охопила, насамперед, сільське господарство, зазначив к.е.н. Андрій Паштецький, презентуючи результати трирічного дослідження, проведеного Інститутом сільського господарства Криму НААН.

За його словами, зміна економічних відносин між виробниками аграрної сфери та переробними підприємствами, недосконала система ціноутворення та збуту продукції тваринництва, відсутність цілеспрямованої державної підтримки призвели до збитковості виробництва скотарства та вівчарства.

Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства змушені були вдатися до значного скорочення чисельності поголів’я. За даними дослідників, з 1991 року поголів’я великої рогатої худоби АР Крим скоротилося більш ніж на 83%, овець та кіз – на 76%. Нині найбільша їх частка зосереджена у господарствах населення.

Разом із тим, зазначив доповідач, обсяги споживання «екологічної» продукції найближчим часом збільшуватимуться. З огляду на це у рамках дослідження розроблено модель ефективного виробництва продукції вівчарства в АР Крим, яка передбачає застосування інтенсивних, енергозберігаючих технологій, здатних забезпечити зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції високої якості при мінімальних питомих витратах ресурсів.

Базуючись на зазначеній моделі, експерти розробили проект створення кооперативу з побудовою переробного підприємства продукції вівчарства у Чорноморському районі АР Крим.

За словами Андрія Паштецького, у результаті реалізації проекту планується досягти таких результатів:

• створити нове підприємство з повним циклом переробки продукції вівчарства, що дозволить поліпшити показники сільськогосподарської галузі району та АР Крим в цілому;
• збільшити надходження додаткових доходів до бюджету Чорноморського району за рахунок орендної плати;
• створити 46 нових робочих місць для місцевих жителів;
• налагодити забезпечення населення і підприємств харчової промисловості високоякісної бараниною;
• налагодити збут підприємствам легкої промисловості якісної сировини для виготовлення продукції.

Назад

Завдання 39.02.00.05.П «Розробити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності молочного і м’ясного скотарства на інноваційній основі»

Керівник НДР:
к.е.н. Ю.В. Кернасюк

Як повідомив к.е.н. Юрій Кернасюк, науковці Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони НААН проаналізували фактори, які негативно впливають на конкурентоспроможність молочного і м’ясного скотарства регіону. Серед них, зокрема:

• рівень надою молока на корову і середньодобовий приріст молодняку, які в більшості господарств є нижчими за поріг беззбитковості;
• високі витрати ресурсів на виробництво одиниці продукції;
• слабка технічна оснащеність і застосування застарілих технологій;
• незадовільний стан ринкової інфраструктури;
• диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

За розрахунками дослідників, для задоволення потреб населення Кіровоградщини у молоці та молочній продукції, необхідно збільшити їх виробництво на 180 тис. тонн. Для цього необхідно збільшити чисельність поголів’я корів на 36 тис. голів. Оптимальними, з економічної точки зору, є ферми з типорозміром утримуваного поголів’я корів 800–1000 голів, зазначив доповідач.

Він також поінформував про створення на базі отриманих матеріалів бази даних «Витрати в скотарстві і раціональні економічні рішення», яка включає комплексні техніко-економічні показники виробництва продукції при рівні продуктивності корів 5–8 тис. кг і середньодобових приростах молодняку 600–900 г, перелік обладнання для ферм від 200 до 1200 корів.

За даними експертів, при створенні молочнотоварної ферми на 100 корів з прив’язним способом утримання термін окупності зменшується із зростанням розміру прибутку від реалізації 1 тонну молока і рівня середньорічного надою.

Впровадження рекомендацій в господарствах Кіровоградської області дозволить підвищити рентабельність ведення скотарства в середньому до 10–15%.

На відміну від аналогічних розробок запропонована модель дозволяє визначити пороги беззбитковості виробництва продукції, а також резерви зменшення витрат ресурсів і оптимізації їх використання для забезпечення конкурентоспроможності галузі, підсумував Юрій Кернасюк.

Назад

Завдання 39.02.00.06.П «Розробити науково-методичні підходи та практичні рекомендації по забезпеченню конкурентоспроможності аграрної продукції Полтавського регіону»

Керівник НДР:
к.с-г.н. А.В. Кохан

Презентуючи результати дослідження, проведеного Полтавською державною сільськогосподарською дослідною станцією ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН, Зоя Боханпоінформувала, що на конкурентоспроможність рослинницької продукції впливає низка факторів, а саме:

• чинники прямої дії: собівартість, якість та ціна реалізації продукції рослинництва;
• чинники непрямої дії: наявність у необхідній кількості та якості факторів виробництва, економічна політика держави, інноваційна діяльність, маркетинг, спеціалізація, кооперування, механізація технологічних процесів тощо.

З огляду на це, вважають дослідники, у короткостроковому плані раціональною стратегією поведінки виробника на ринку зерна є орієнтація на використання найбільш ефективних каналів реалізації зерна, а також урахування сезонних коливань цін на зерно. У довгостроковому плані економічно ефективною стратегією вважається створення сільськогосподарськими виробниками зерна кооперативних об’єднань (асоціацій, корпорацій, міжгосподарських об’єднань, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і ін.), які б забезпечували збут продукції, зберігання та переробку зерна, викуп існуючих потужностей, матеріально-технічне постачання для підвищення ефективності виробничої діяльності.

За словами доповідача, також було проведено порівняння технологій виробництва молока з використанням основних двох способів утримання корів, що застосовуються в господарствах Полтавського регіону – прив’язне та безприв’язне.

За результатами дослідження, основним напрямом подальшого розвитку молочного скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва молока на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, використання високопродуктивних, спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення організації і оплати праці.

На думку розробників, найбільш раціонально розвивати молочне тваринництво України, створюючи сучасні ферми на основі реконструйованих тваринницьких приміщень.

Перспективним шляхом у модернізації виробництва молока є застосування безприв’язного утримання худоби з використанням сучасних елементів і обладнання.

Запропоновані нами практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності аграрної продукції Полтавщини будуть впроваджуватися в агро формуваннях лівобережного лісостепу України і дадуть змогу учасникам аграрного ринку приймати обґрунтовані рішення при формування організаційної структури виробництва, складанні бізнес-планів, зазначила Зоя Бохан.

Назад

Завдання 39.02.00.07.П «Розробити організаційно-економічні засади підвищення ефективності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в господарствах усіх форм власності Закарпаття»

Керівник НДР:
к.е.н. М.Д. Федорюк

Виробництво основної кількості сільськогосподарської продукції особистими господарствами населення, зокрема в низинній зоні Закарпатської області, – це вимушена форма діяльності селян в скрутній економічній ситуації, що є для багатьох сільських жителів єдиним джерелом доходів, зазначила к.е.н. Марія Федорюк, звітуючи про результати дослідження, проведеного Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.

На думку науковців, в умовах входження України до СОТ господарства населення в якості основних виробників продовольчої продукції не зможуть витримати конкуренцію із сільськогосподарськими підприємствами розвинених країн, озброєних сучасною наукою і технікою. Внаслідок чого продовольча безпека країни може бути поставлена під загрозу.

Крім того, селянські господарства не можуть повністю забезпечити проблему раціонального харчування населення у необхідному асортименті і за доступними цінами.

Вони мають дуже обмежені можливості підвищення ефективності господарської діяльності, використання досягнень науково-технічного прогресу.

Вирішити дану проблему можуть сільськогосподарські підприємства, які виробляють основну кількість продукції, отримують прибуток, що забезпечує їм розширене відтворення, зазначила доповідач.

За її словами, оскільки ефективність використання досягнень науково-технічного прогресу підвищується в міру укрупнення сільськогосподарських підприємств, то у перспективі великі підприємства повинні складати основу продовольчої безпеки України.

Для цього в низинній зоні Закарпаття необхідно поступово переходити до створення на базі особистих селянських господарств нових сільськогосподарських об’єднань різних організаційно-правових форм господарювання. Вони можуть:

• трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства;
• об’єднуватися між собою та з іншими організаційно-правовими структурами в кооперативи;
• інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт, зазначила Марія Федорюк.

Назад

Завдання 39.02.00.08.П «Обґрунтувати напрями забезпечення беззбитковості виробництва продукції основних олійних культур з використанням їх на біопаливо»

Керівник НДР:
к.е.н. І.В. Чехова

Ринок олійних культур демонструє зростання, зазначила к.е.н. Ірина Чехова, презентуючи результати роботи, проведеної Інститутом олійних культур НААН.

За її словами, збільшення обсягів виробництва олійних культур здійснюється екстенсивним шляхом – за рахунок розширення площ посіву. Лідерство зберігається за соняшником. Відбувається універсалізація заводів з переробки олійних культур.

Як показало дослідження, олійні культури рентабельні у виробництві незалежно від показників урожаю. При цьому збільшення переробних потужностей олійної сировини та стабільний попит з боку експортерів стимулюють нарощування виробництва олійних культур.

За розрахунками науковців, виробництво біодизеля із основних олійних культур є економічно доцільним за наявності власної сировини та за умов реалізації побічної продукції (шроту, гліцерину). Не можна нехтувати тим фактом, що реалізація рослинних рештків олійних культур для виробництва твердого біопалива: лушпиння від переробки соняшнику, соломи сої, ріпаку, льону, – приносить додатковий прибуток, зазначила доповідач.

Ефективність використання біопалива полягає у поєднанні нових технологій виробництва біопалива та найпридатніших джерел біосировини. При цьому, виходячи із принципу застосування в біоенергетичній галузі сировини, яка не є продуктом споживання, перспективним є використання залишків від виробництва насіння олійних культур.

У рамках дослідження ми розробили технологічні карти виробництва основних олійних культур (сої, соняшнику, ріпаку) за інноваційними технологіями, а також створили базу даних та інформаційно-аналітичну систему щодо беззбиткового виробництва основних олійних культур з використанням їх на біопаливо, поінформувала Ірина Чехова.

Назад

Завдання 39.02.00.09.П «Здійснити економічну оцінку обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах Прикарпаття»

Керівник НДР:
с.н.с Л.Й. Височанська

Регіональні особливості ведення сільського господарства особистими селянськими господарствами Прикарпаття пов’язані насамперед з малоземеллям та особливостями зосередження сільського населення, показники яких мають значний вплив на розвиток діяльності цих господарств, поінформувала Людмила Височанська, звітуючи про результати дослідження, проведеного Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.

За її словами, в умовах сьогодення особисті селянські господарства (ОСГ) Івано-Франківщини є основними в області виробниками валової продукції сільського господарства – 70%. Дані господарства є домінуючими у галузі рослинництва по виробництву картоплі та овочів – 99 та 92%, галузі тваринництва – молока, м’яса та вовни – 97%, 95% та 90% відповідно. Отже, трансформація особистих селянських господарств у технологічно оснащені малі (сімейні) ферми з концентрацією поголів’я не менше 5 голів з виробництва молока та яловичини для промислової переробки на засадах кооперації та спільної діяльності є першочерговим завданням.

На думку науковців, ефективність сільськогосподарської діяльності даної форми господарювання включає співвідношення результатів і витрат виробництва, а також якість продукції. Значення якості полягає у здатності виробленої продукції задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Докорінне поліпшення продовольчого забезпечення населення регіону високоякісними продуктами харчування власного виробництва повинно здійснюватись за рахунок інтенсифікації та підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в регіоні.

Результати проведених досліджень переконливо свідчать про те, що ефективність виробництва молока та вирощування молодняку великої рогатої худоби залежить від застосування науково-обґрунтованої годівлі, підкреслила доповідач.

Для ефективного ведення сільськогосподарської діяльності ОСГ необхідно здійснювати їх комплексну державну підтримку відповідно до державних і регіональних програм розвитку АПК України.

Реалізація цих заходів дасть можливість створити додаткові робочі місця, наростити поголів’я та збільшити виробництво високоякісної екологічно-чистої продукції, тим самим поліпшивши загальне забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною, та підвищити доходи населення, зазначила Людмила Височанська.

Назад

Завдання 39.02.00.10.П «Обґрунтувати науково-методологічні засади підвищення конкурентоспроможності садівницьких підприємств на основі вдосконалення інноваційної діяльності»

Керівник НДР:
к.е.н. Л.А. Костюк

Оптимальним шляхом вирішення проблем галузі є поєднання поступового зниження імпорту плодоягідної продукції, яку можна успішно виробляти в Україні, з одночасним розвитком вітчизняного садівництва на основі впровадження інноваційно-інтенсивних технологій виробництва плодів і ягід, які забезпечують високу прибутковість галузі (до 70-90 тис. грн. /га) за рахунок зростання врожайності насаджень та підвищення якості продукції, вважають науковці Інституту помології імені Л.П. Симиренка НААН.

В основі конкурентоспроможного функціонування галузі садівництва лежить активізація інноваційної діяльності підприємств. Саме вона здатна забезпечити високу ефективність господарювання та набуття конкурентних переваг конкретними підприємствами на внутрішньому і зовнішньому ринках при удосконаленні механізму державної підтримки галузі, зазначила у своєму виступі к.е.н. Людмила Костюк.

За її словами, введення збору на розвиток садівництва значною мірою вирішило проблему відтворення основного капіталу галузі. За державної підтримки було посаджено 48,9 тис. га садів, фінансування з державного бюджету становило 1 160,7 млн грн. Частка плодоносної площі садів, закладених за державної підтримки, досягла 57,4%, а частка валового збору плодів і ягід – 89,8% від аналогічних показників сільськогосподарських підприємств України в цілому. Проте врожайність садів, створених за рахунок коштів збору на розвиток садівництва, хоч і суттєво зросла, залишається низькою.

Для підвищення ефективності збору на розвиток садівництва необхідно забезпечити інноваційну спрямованість використання коштів на основі розширення наукового забезпечення галузі, вважають науковці. На їхню думку, доцільно збільшити фінансування наукових досліджень та наукових установ галузі з 5 до 30% від суми збору. Ці кошти пропонується виділяти сільськогосподарським підприємствам переважно на зворотній основі, тобто виділяти кредити, в тому числі пільгові інноваційні. За рахунок їх повернення буде зростати фонд підтримки галузі.

На перспективу необхідно досягти наступних параметрів розвитку галузі:

• загальна площа плодоносних плодоягідних насаджень в Україні в 2015 році має бути не менше, ніж 288 тис. га, а в 2021-2030 роках – підтримувати на рівні 300 тис. га;
• урожайність плодоягідних насаджень в 2015 році – не менше, ніж 135 ц/га, а в 2021-2030 рр. – 150,0 ц/га.;
• валовий збір плодів і ягід в 2015 році – 3,6 млн. т., а в 2021-2030 роках відповідно – 4,2 млн. т.

Це дозволить забезпечити насичення внутрішнього ринку конкурентоспроможною продукцією садівництва, а також збільшити її експорт, зазначила Людмила Костюк.

Назад

Завдання 39.02.00.11.П «Розробити пропозиції щодо забезпечення конкурентоспроможного виробництва рису в Україні»

Керівник НДР:
к.с-г.н. В.В. Дудченко

Презентуючи результати дослідження, проведеного Інститутом рису НААН, д.е.н. Роман Морозов, зазначив, що конкурентоспроможність продукції галузі рисівництва, що здатна задовольняти вимоги потенційних споживачів, характеризують такі параметри:

• технічний рівень продукції;
• технічний рівень виробництва;
• відповідність державним стандартам якості;
• ціна продукції та інші.

Вітчизняна галузь рисівництва наразі виробляє рис-сирець, крупи рисові шліфовані довгозерні, крупи рисові шліфовані середньозерні, крупи рисові шліфовані короткозерні, крупи рисові шліфовані подрібнені, крупи рисові пропарені шліфовані, крупи рисові лущені, крупи рисові лущені пропарені. За словами доповідача, ця продукція здатна конкурувати з зарубіжними аналогами на внутрішньому ринку.

Основою розширеного відтворення потенціалу галузі рисівництва, вважають науковці, є створення кластерних формувань. У даний період створення в рисівництві інноваційного кластера із подальшим налагодженням прямого співробітництва з державними партнерами дозволить:

• трансформувати порівняльні переваги території рисосіяння у конкурентні на основі ефективнішого використання природно-ресурсного, інфраструктурного потенціалу цих територій;
• підсилити конкурентні переваги через налагодження прямих зв’язків між учасниками кластера;
• забезпечити доступ до інновацій та знань, що суттєво поліпшать структуру та якість виробництва конкурентоспроможної продукції.

На локальному рівні підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного рисівництва забезпечується:

• поглибленням спеціалізації, концентрації та інтеграції виробництва;
• впровадженням сучасних технологій вирощування рису, розроблених з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, попередників і біологічних особливостей нових високопродуктивних сортів рису.

Суттєвим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції галузі рисівництва є диверсифікація виробництва у напрямі переробки рису-сирцю, а також переробки (використанні) побічних продуктів, підсумував Роман Морозов.

Назад

Завдання 39.02.00.12.П «Визначити вплив вартості води на формування економічної ефективності виробництва аграрної продукції в зоні зрошення»

Керівник НДР:
д.е.н. Л.М.Грановська

У рамках проведеного Інститутом зрошуваного землеробства НААН дослідження, поінформував к.е.н. Михайло Вердиш, встановлено, що частка вартості поливної води у структурі витрат на виробництво основних сільськогосподарських культур на зрошенні змінюється як в залежності від виду сільськогосподарської культури, так і від рівня вартості подачі води.

За розрахунками науковців, аналіз структури витрат дозволяє визначити, що вартість подачі води зрошення істотно впливає на ефективність виробництва сільськогосподарських культур на зрошенні, особливо вологолюбних, таких як соя та кукурудза на зерно.

Крім витрат на подачу води, товаровиробники при використанні зрошення несуть додаткові витрати, пов’язані із:

• зміною технології виробництва сільськогосподарських культур на зрошуваних землях,
• експлуатацією та ремонтом внутрішньогосподарської зрошувальної мережі і техніки поливу.

Це обумовлює значне зростання собівартості виробництва сільськогосподарських культур на зрошуваних землях, зазначив доповідач.

За його словами, подальший розвиток зрошення зрошуваних меліорацій вимагає переходу галузей водного господарства та зрошуваного землеробства до переходу на інноваційну модель розвитку, що базується на еколого-економічних принципах, насамперед ресурсозбереження, енергозбереження і відновлення потенціалу земельних і водних ресурсів.

В умовах Півдня України значним фактором, що визначає вартість подачі води є енерговитратість технології водоподачі. Постійно зростаюча вартість електроенергії, що витрачається на подачі води на зрошення збільшує вартість її подачі у 2,5-8 разів. За розрахунками науковців, проведення поливів у нічний час при наявності багатотарифного лічильника електроенергії дозволяє зменшити вартість проведення поливів на 17-22%, підсумував Михайло Вердиш.

Назад

Завдання 39.02.00.13.П «Розробити організаційно-економічний механізм ефективного використання сільськогосподарських земель Полісся України з застосуванням засобів біологізації землеробства»

Керівник НДР:
к.е.н. А.М. Москаленко

Формування організаційно-економічного механізму використання сільськогосподарських земель є обов’язковою складовою ефективного ринкового землекористування. За словами к.е.н. Анатолія Москаленка, який звітував про результати дослідження, виконаного Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, основними принципами формування та функціонування цього механізму мають бути:

• системність;
• пріоритет екологічної складової над економічною;
• регіональний підхід;
• врахування людського фактора,
• інтеграція екологічного та економічного підходів до розвитку та розміщення агропромислового виробництва;
• ефективне поєднання ринкових і державних економічних інструментів та адміністративних важелів;
• комплексність і планомірність;
• раціональне поєднання галузевого та територіального землекористування;
• гарантії права власності на землю.

На думку науковців, організаційно-економічний механізм ефективного використання сільськогосподарських земель із застосуванням засобів біологізації землеробства слід визначати як систему земельних відносин, регулювання яких здійснюється за допомогою гармонійного поєднання низки таких методів:

• адміністративно-законодавчі (система законів та нормативно-правових актів, стандартизація і нормування, ліцензування, екологічна експертиза, державний контроль, юридична відповідальність);
• організаційні (забезпечення екологічної безпеки громадян, ведення екологічного моніторингу за ефективним використанням земельних ресурсів, контроль за якістю і екологічною безпекою продукції);
• екологічні (застосування засобів біологізації землеробства, удосконалення та структурна перебудова матеріально-технічної бази, оптимізація земельних угідь та структури посівних площ, зменшення ступеня розораності земель, удосконалення структури земель, впровадження ґрунтозахисної системи землеробства, запровадження органічного землеробства, обмеження інтенсивного використання екологічно уразливих земель, здійснення консервації землі, впровадження ресурсозберігаючих і безпечних технологій, раціоналізація меліорації та рекультивації, розробка програм підвищення родючості грунтів);
• економічні (надання податкових і кредитних пільг, звільнення від плати за землю, компенсація недоодержаної частки доходу товаровиробника внаслідок консервації земель, впровадження страхування земель від зниження їх якісного стану, впровадження санкцій за неефективне землекористування, погіршення якісних характеристик грунтів надання кредитів під заставу землі через земельний банк, запровадження ефективних економічних стимулів, оподаткування перерозподілу землі, надання дотацій, субсидій).

Саме такий підхід дозволить забезпечити ефективне сільськогосподарське землекористування в умовах сталого розвитку сільських територій, зазначив Анатолій Москаленко.

Назад

39.04 «Науково-методологічні засади фінансового, інвестиційного та облікового забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва»

Завдання 39.04.00.08.П «Перспективи розвитку кормовиробництва в Україні з залученням інвестицій»

Керівник НДР:
к.е.н. Н.А. Спринчук

Сучасний період розвитку аграрного сектору в Україні спрямований на відродження тваринництва, а відтак і польового кормовиробництва, зазначила к.е.н. Наталія Спринчук, звітуючи про результати дослідження, проведеного Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН.

На її думку, стабільний прогрес у розвитку кормовиробництва значною мірою залежить від державної підтримки інвестиційних процесів. Однак кормовиробництво має деякі особливості, які істотно знижують його привабливість для інвесторів. Це, зокрема:

• іммобільність матеріально-технічних ресурсів;
• сезонний характер кормовиробництва і висока фондомісткість;
• наявність постійного ризику в отриманні стабільних доходів;
• висока залежність від природнокліматичних умов;
• великий розрив у часі між вкладеними витратами і отриманням продукції тощо.

З урахуванням зарубіжного досвіду державної підтримки інвестиційного розвитку кормовиробництва, вважають науковці, пріоритетними напрямками аграрної політики в Україні мають бути:

• перехід на підтримку кормовиробництва у рамках державних програм;
• встановлення незмінних обсягів фінансування кожної з програм;
• альтернативні можливості вибору фермером тієї чи іншої програми державної підтримки;
• більш активне застосування пільг з агрокредитування, що потребує розвитку даного сектору вітчизняного кредитного ринку тощо.

Нині в Україні започатковано нові механізми державної підтримки сільгосппідприємств та населення. Зокрема, дієвими виявилися такі стимуляційні заходи як:

• виплата спеціальної бюджетної дотації фізичним особам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби (ВРХ) від 3 до 15 місячного віку;
• виплата спеціальної бюджетної дотації за поголів’я корів м’ясного напрямку продуктивності;
• виплата бюджетної дотації фізичним особам та фермерським господарствам за вирощені та продані на забій молодняк ВРХ та молодняк свиней.

У результаті впровадження цих та інших заходів державної підтримки у тваринництві вдалося переламати багаторічну тенденцію скорочення поголів’я ВРХ. Позитивні тенденції в розвитку м’ясного та молочного скотарства створюють перспективи і для розвитку кормовиробництва, потребують збільшення виробництва кормових культур, забезпечення інвестицій у кормовиробничу галузь, підсумувала Наталія Спринчук.

Назад

Завдання 39.04.00.05.П «Дослідити стан попиту та пропозиції на ринку продукції промислового садівництва»

Керівник НДР:
к.е.н. Л.О. Барабаш

Головним напрямом докорінних змін економічної ситуації в галузі садівництва, зазначила к.е.н. Людмила Барабаш, є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потенціалу регіонів шляхом:

• впровадження інноваційних технологій;
• поглиблення спеціалізації виробництва;
• удосконалення розміщення садів;
• поліпшення структури породного і сортового складу насаджень;
• розширення переробки і зберігання продукції в місцях її вирощування;
• покращення умов реалізації плодів і ягід на засадах маркетингу.

Науковці Інституту садівництва НААН розрахували параметри розвитку галузі до 2025 року, необхідні для насичення внутрішнього продовольчого ринку конкурентоспроможними продуктами садівництва та розширення їх експорту. Вони, зокрема, повинні передбачати:

• стабілізацію площ плодових і ягідних насаджень у 2015 році на рівні 2012 року та збільшення їх у 2020 році – в 1,4 рази, у 2025 році – у 1,7 разу;
• збільшення виробництва плодів і ягід в усіх категоріях господарств порівняно з 2012 роком у 2015 році в 1,1 разу, 2020 році – в 1,8, у 2025 році – у 2,2 разу, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах відповідно – 1,7; 5,1 та 7,4 разу;
• досягнення у 2020–2025 роках приросту валового виробництва плодів і ягід у 23% і 32% відповідно за рахунок підвищення урожайностей насаджень;
• збільшення обсягів капітальних інвестицій у садівництво за рахунок усіх джерел фінансування в 2015 році до 2,8 млрд грн, 2020 році - 3,0 млрд грн, 2025 році - 2,3 млрд грн;
• зростання обсягів бюджетних коштів на створення насаджень, а також модернізацію виробництва плодів і ягід у підприємствах, порівняно з 2012 роком у 2015 році у 2,4 разу, у 2020 році – у 2,8, у 2025 році – у 3,1 разу;
• забезпечення рентабельності товарної продукції промислового садівництва на рівні понад 40% у 2015 році, 68%– у 2020 році і 87% – у 2025 році.

Фінансове забезпечення розвитку садівництва на інноваційній основі вимагає системного формування стабільних джерел інвестицій на створення (відтворення) багаторічних насаджень, серед яких основними мають бути:

• внутрішньогалузеві нагромадження;
• пільгові банківські кредити на створення інтенсивних садів;
• іноземні та приватні інвестиції;
• формування амортизаційного фонду (на основі амортизаційних відрахувань з балансової вартості багаторічних насаджень).

Проблема підвищення ефективності державного регулювання садівництва та збільшення обсягів його бюджетного фінансування набуває дедалі більшої актуальності, зазначила доповідач. Важливим джерелом формування фінансових ресурсів садівницьких підприємств і відродження галузі залишається збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

У сучасних садівницьких організаційно-правових формуваннях важливим напрямом їх розвитку має бути планування виробничо-господарської діяльності. В основі цього повинні бути заходи, спрямовані на підтримку конкурентоспроможності і забезпечення інноваційної діяльності підприємства та обґрунтування доцільності використання залучених фінансових ресурсів, підсумувала Людмила Барабаш.

Назад

Завдання 39.04.00.06.П «Удосконалення регіонального планування розвитку профільних галузей та агробізнесу на основі залучення інвестицій»

Керівник НДР:
к.е.н. М.М. Лук’яник

Для удосконалення регіонального планування розвитку профільних галузей та агробізнесу в Україні доцільно використовувати європейський досвід, зазначив к.е.н. Микола Лук’яник, звітуючи про результати дослідження, проведеного Інститутом сільського господарства Західного Полісся НААН.

За його словами, інвестиційна діяльність Європейського Союзу являє собою багаторівневу і структуровану систему, в якій комплексно поєднується наддержавна, державна і регіональна інвестиційна політика. Головну роль у ній відіграють спеціалізовані міждержавні фінансово-інвестиційні установи, фонди та програми розвитку.

Сучасна інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні, поінформував доповідач, здійснюється в умовах активної реструктуризації господарств, зменшення їх чисельності та структурних змін у відносинах власності після створення внаслідок реорганізації КСП та в основних факторах виробництва. З 2004 року розпочався процес концентрації капіталу, що пов’язано з діяльністю і створенням нових великих та індустріального типу спеціалізованих сільськогосподарських підприємств.

Аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності в сільському господарстві Рівненської області, проведений науковцями інституту, свідчить, що обсяги інвестування носять нестабільний характер і, значною мірою, залежать від макроекономічної ситуації в країні. Тому одним із шляхів ефективного розвитку сільського господарства регіону на основі залучення інвестицій є удосконалення системи планування профільних галузей та агробізнесу.

На думку доповідача, реалізація інноваційних проектів дозволяє суттєво підвищити ефективність інвестицій сільськогосподарських підприємств. Однак нині такі проекти можуть фінансувати лише окремі сільськогосподарські підприємства. Тому для загального розвитку сільськогосподарської галузі регіону необхідна державна підтримка інноваційних проектів.

За розрахунками, здійсненими у процесі досліджень встановлено, що для досягнення показників, які передбачені Державною стратегією розвитку АПК до 2020 року на 2014–2020 роки середньорічна потреба інвестицій в основний капітал з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь Рівненської області становитиме 1 817 грн.

Крім того, сільськогосподарським підприємствам, територіальним громадам, органам влади слід проявляти більшу активність у залученні інвестицій. Зокрема, долучатися до конкурсів на отримання грантового фінансування, які проводяться в рамках «Програми Європейського Союзу з підтримки політики регіонального розвитку України» та інших міжнародних програм, підсумував Микола Лук’яник.

Назад

Завдання 39.04.00.07.П «Дослідити економічну окупність інвестицій у виробництво хмелю»

Керівник НДР:
к.е.н. В.І. Довгалюк

Невиконання Програми відродження і розвитку хмелярства в Україні з 2000 по 2010 рр. (виробництва хмелю) було, значною мірою, спричинене скороченням площ насаджень, зазначив к.е.н Василь Довгалюк, презентуючи результати дослідження, проведеного Хмельницькою державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.

За його словами, істотного покращення ефективності хмелярства та забезпечення сировиною вітчизняної пивоварної галузі можна досягти шляхом запровадження сортів інтенсивного типу, які б за ознаками продуктивності й якості не поступалися зарубіжним.

Для відновлення позитивної динаміки інвестиційних процесів необхідно збільшувати власні джерела фінансування (прибуток і амортизаційні відрахування), а також використовувати позичкові та залучені фінансові кошти. Такими коштами можуть бути облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити, кошти одержані від пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб.

Стабілізація та подальший розвиток хмелярства потребують:

• залучення коштів внутрішніх інвесторів;
• створення матеріально-технічної бази;
• розвитку обслуговуючої інфраструктури.

Основним критерієм ефективності інвестицій у виробництво ресурсів є їхня окупність доходами на одиницю авансованого капіталу. Така модель інвестиційного розвитку відображає взаємозв’язок між приростом інвестицій та збільшенням доходу і показує, як приріст інвестицій впливає на приріст виробництва та доходу, зазначив доповідач.

На його думку, бюджетні інвестиційні асигнування є найефективнішою складовою прискорення ефективного розвитку галузі хмелярства.

Для забезпечення позитивних структурних зрушень в галузі хмелярства, раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля, необхідно задіяти всі наявні важелі, механізми та інструменти інвестиційного потенціалу Хмельниччини, підсумував Василь Довгалюк.

Назад

Завдання 39.04.00.03.Ф. «Розробити науково-методологічні засади обліково-аудиторського забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва»

Керівник НДР:
к.е.н. В.М. Метелиця

2013 року Інститут обліку і фінансів НААН здійснював дослідження за трьома основними напрямками. Про їх результати звітував к.е.н. Володимир Метелиця.

За його словами, у рамках виконання завдання щодо розробки інституціональних механізмів розвитку обліку й фінансів та удосконалення професійної підготовки бухгалтерів-фінансистів суб’єктів господарювання сільських територій Інститутом було проведено третій етап апробації двох програм підвищення кваліфікації та сертифікації бухгалтерів агропромислових підприємств (САРА) і бюджетних установ (CAPS) та підготовлено необхідну навчально-методичну літературу.

Розроблені науковцями методичні засади формування корпоративних фінансів підприємств АПК на ринку цінних паперів знайшли своє відображення у практичному керівництві «Облікове забезпечення інвестиційної привабливості підприємства й аграрної галузі». У виданні висвітлені питання щодо:

• ведення обліку сільськогосподарської діяльності за справедливою вартістю;
• переоцінки основних засобів та використання можливостей амортизаційної політики;
• постановки на баланс прав користування землями сільськогосподарського призначення;
• ідентифікації, оцінки та постановки на баланс об’єктів інтелектуальної власності;
• підготовки і представлення звітної інформації;
• використання можливостей та правильного застосування спеціальних режимів оподаткування в аграрному секторі.

Керівництво спрямоване на вирівнювання конкурентного середовища і збільшення можливостей суб’єктів малого і середнього підприємництва в залученні інвестиційних ресурсів. Розробка опрацьована на навчальних семінарах серед керівників і бухгалтерів сільськогосподарських підприємств – членів Аграрного Союзу України в Луганській (5 квітня), Запорізькій (6 квітня), Київській (23 квітня, 22-30 жовтня), Полтавській (5 листопада) областях.

Протягом року Інститут також розробляв науково-методичні засади оцінки та обліку інноваційної продукції та аудиту її комерційного використання.

За результатами проведених наукових досліджень підготовлені два посібники.

Навчальний посібник «Облік об’єктів інтелектуальної власності та прав користування у складі нематеріальних активів» був апробований на навчальних семінарах серед працівників обліково-фінансових служб державних підприємств – дослідних господарств системи НААН України у рамках програми САРА – «Сертифікований професійний бухгалтер».

Практичний посібник «Бухгалтерський облік інноваційної діяльності та об’єктів інтелектуальної власності в науково-дослідних установах» пройшов апробацію на навчальному семінарі серед працівників обліково-фінансовий служб наукових установ НААН України в рамках програми САРS – «Сертифікований бухгалтер в бюджетній сфері», поінформував Володимир Метелиця.

 

Назад