Попри заявлену розробниками Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки ПДВ з операцій з постачання окремих видів сільгосппродукції» від 17.12.2020 № 1115 спрямованість положень документу на боротьбу з податковими зловживаннями на аграрному ринку, окремі його норми, навпаки, провокують появу нових оптимізаційних податкових схем, зауважив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш, коментуючи наслідки практичного застосування положень даного нормативно-правового акту протягом першого місяця із дати набуття ними чинності.

За його словами, йдеться про включення тваринницької продукції до переліку видів сільгосппродукції, при здійсненні операцій з постачання яких застосовується знижена ставка ПДВ у розмірі 14 %, зокрема за кодами:

• 0102 – велика рогата худоба жива;
• 0103 – свині живі;
• 0104 10 – вівці живі;
• 0401 – в частині молока незбираного.

Адже, пояснив науковець, ринок м’ясо- та молокопереробки представлений як платниками ПДВ, так і суб’єктами господарювання, які здійснюють постачання відповідної продукції без нарахування ПДВ. Це відбувається за рахунок формування оптимізаційних схем із застосуванням суб’єктів спрощеної системи оподаткування, які законодавчо звільнені від необхідності донарахування ПДВ у ціні продукції, що ними постачається.

Відповідні схеми набули в Україні досить широкого поширення. За експертними оцінками операторів ринку м’яса та м’ясопродуктів та даними офіційної статистики, частка обсягів постачання м’яса (обробленого та фасованого – клас 10.11 групи 10.1 КВЕД) та м’ясопродуктів (без врахування обсягів постачання м’яса свійської птиці відповідно до класу 10.11 групи 10.1 КВЕД) без нарахування ПДВ становить не менш 35 % загального його обсягу. Відповідна частка обсягів постачання без нарахування ПДВ на ринку молокопродукції перевищує 15 %.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у разі закупівлі м’ясо-молочної сировини з ПДВ за ставкою 20 %, її переробки та послідуючої реалізації вже в режимі без нарахування ПДВ, відповідні суб’єкти отримують перевагу у розмірі 2‑4 % від вартості кінцевого продукту – в залежності від частки вартості м’ясо-молочної сировини у кінцевій ціні. Тобто, суб’єкти господарювання, які зможуть організувати свою діяльність без необхідності нарахування ПДВ на вартість кінцевої продукції, мають можливість продавати свою продукцію дешевше на відповідний відсоток – маючи ту ж рентабельність діяльності, що й підприємство – платник ПДВ, формуючи в такий спосіб свої конкурентні переваги.

Після реалізації положень Закону України № 1115 – в частині зниження ставки ПДВ на операції з постачання м’ясо-молочної сировини до 14 % – вигода суб’єктів господарювання, які придбають її з ПДВ, а реалізують вироблену продукцію в режимі без ПДВ, зросла до 6-7 %, наголосив Леонід Тулуш.

За таких умов великі виробники м’ясо-молочної продукції, які не мають інших варіантів функціонування, ніж як із нарахуванням ПДВ, зазнають податкової дискримінації, оскільки змушені донараховувати різницю у ставках вхідного (14 %) та вихідного (20%) ПДВ фактично за рахунок прибутку, зменшуючи таким чином рентабельність своєї діяльності, наголосив експерт.

Така ситуація може спонукати окремих операторів ринку м’ясо- та молокопереробки до подрібнення свого бізнесу для уникнення необхідності нараховувати «на виході» ПДВ за ставкою 20 %, застеріг науковець.

Крім того, з метою оптимізації податкового навантаження, варто очікувати появу на ринку посередників, які забезпечуватимуть формування, зокрема для молокопереробних підприємств, вхідного ПДВ за бажаною для них ставкою ПДВ у 20 % – за рахунок нових податкових оборудок, як призведуть до зменшення надходжень до бюджету та формування додаткових «заробітків» для посередників з числа податкових оптимізаторів, спрогнозував Леонід Тулуш.

На його думку, практична реалізація положень Закону України № 1115 в частині застосування зниженої ставки ПДВ на операції з постачання окремих видів тваринницької сільгосппродукції вже протягом першого місяця його застосування дозволила виявити цілу низку ризиків, які протирічать самій ідеї законодавчої ініціативи щодо детінізації аграрного бізнесу, а саме:

• стимулювання появи нових оптимізаційних податкових схем внаслідок формування відповідної мотивації у господарюючих суб’єктів;
• зниження надходжень ПДВ до держбюджету;
• запровадження податкової дискримінації сумлінних платників податків з числа великих та середніх переробних підприємств, які не вдаються до застосування оптимізаційних схем. Це є прямим порушенням пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 ПКУ щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації при формування механізму справляння податків.

Оскільки подальше застосування відповідних законодавчих положень може негативно позначитись на економічних інтересах суб’єктів господарювання з числа сумлінних платників податків та держави, слід якнайшвидше вилучити тваринницьку продукцію з переліку окремих видів сільгосппродукції, при постачанні яких застосовується знижена ставка ПДВ, підсумував Леонід Тулуш.