На відміну від експорту, товарна номенклатура нашого імпорту не так виражено структурована, адже вказані групи зайняли 64 % вартості всього аграрного імпорту.

Україна закуповує за кордоном цілу низку товарів, імпорт яких є об’єктивно зумовленим – морська риба, молюски, екзотичні фрукти, кава, чай, какао, прянощі тощо.

У 2022-2023 роках однією з основних груп загального продовольчого імпорту України вперше стали овочі. Внаслідок широкомасштабної збройної агресії РФф проти України та тимчасової окупації її територій обсяги внутрішнього виробництва цієї товарної групи агропродукції суттєво зменшилися.

Для вирішення цієї проблеми були застосовані різнобічні підходи.

З одного боку, починаючи з 2022 року українські агротоваровиробники почали диверсифікувати товарну структуру виробництва на територіях поза зоною бойових дій, а фермери доклали активних зусиль, щоб перемістити наявні ресурси у західні й центральні області України.

З іншого боку, у 2022-2023 роках різко зросла вартість імпорту овочів. Якщо у 2021 році вартість ввезених в Україну овочів становила 250 млн дол. США, то у 2022 році – 353 млн дол. США, а у 2023 році – 373 млн дол. США. Звісно, це не вирішило проблему нестачі овочів повністю, однак створило певні передумови для стабілізації сектору, хоча досі відбувається в умовах небаченого форс-мажору.

Водночас в Україну ввозиться ціла низка видів сільгосппродукції, що мають потенціал до виробництва в достатній кількості всередині країни. Це – окремі овочі та фрукти, насіння олійних та зернових, племінні тварини й птиця, саджанці плодово-ягідних культур, деякі види м’яса і субпродуктів, сири.

На жаль, в останні роки перспективні напрями заміщення імпорту в Україні або втратили попередні позиції, або виробляють недостатньо продукції в асортиментному наповненні та кількісному обсязі. А це призводить до періодичного доповнення закупівлями з-за кордону.

Щоб наростити показники виробництва, найчастіше слід поєднати зусилля зацікавлених підприємств, їх галузевих асоціацій або об’єднань і державну цільову підтримку. Крім того, надзвичайно важливим завданням є – переконати українського споживача у перевагах саме власної продукції. За наявності вибору між вітчизняним та імпортним товаром він зазвичай віддає перевагу зарубіжному аналогу.

Насправді в питанні стабільного нарощування частки продукції власного виробництва на внутрішньому продовольчому ринку бажано застосовувати системний підхід – короткостроковий ефект тут навряд чи можливий.

Більше того, окремі підсумки за один рік не будуть достатньою підставою для констатації зменшення чи подолання імпортозалежності. Зокрема, у кожному сегменті необхідно визначити конкретний перелік продуктів, який має потенціал збільшення виробництва, орієнтовні кількісні обсяги, їх вплив на очікуване співвідношення товару українського та зарубіжного походження на продовольчому ринку тощо.

Водночас вже сьогодні можна навести деякі приклади успішного заміщення імпортної продукції українською.

Тривалий час ми мали негативне сальдо в зовнішній торгівлі яблуками, їх імпорт регулярно перевищував експорт: у 2017 році ввезено 40,3 тис. т, а продано на зовнішніх ринках лише 23 тис. т. Проте у 2018 році ситуація кардинально змінилась: експорт склав понад 42 тис. т, а імпорт – трохи більше 2 тис. т. Відтоді Україна регулярно експортує більше яблук, ніж імпортує. Це стало можливим саме завдяки спільній роботі профільних асоціацій протягом кількох попередніх років та дієвій державній підтримці.

Джерело: Агро Перспектива