1 січня 2014 року Олександру Олексійовичу Сторожуку виповнилося  б 90 років.

Олександр Олексійович Сторожук – член-кореспондент ВАСГНІЛ, доктор економічних наук, професор, один із найталановитіших учнів академіка П.М. Першина, видатний вчений економіст-аграрник, знаний не лише в колишньому СРСР, айв ряді країн Європи та Азії. Наукова діяльність ученого була присвячена проблемам оплати праці, ціноутворення, собівартості і рентабельності в системі АПК. Він розробляв питання теорії і методології, обґрунтування і практичного застосування наукових розробок напрацювань з даного спрямування в аграрне виробництво та  систему управління АПК.

Своїми працями О.О. Сторожук зробив вагомий внесок у розвиток аграрної економічної науки. Магістральним напрямом його творчої діяльності було дослідження процесів формування товарно-грошових відносин у сільському господарстві. Він працював над розробкою теоретичних і методологічних питань організації праці в сільськогосподарському виробництві, які відповідали викликам того часу, але залишаються актуальними й дотепер. Багато уваги приділяв опрацюванню методичних основ визначення собівартості сільськогосподарської продукції й обґрунтуванню шляхів її зниження через підвищення продуктивності праці, концентрації та спеціалізації виробництва, комплексної механізації. Дослідження Олександра Олексійовича. стосувалися методології системного ціноутворення на аграрну продукцію, проблем рентабельності в системі економічних показників виробництва, економічної необхідності визначення нормативів рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції та сукупної рентабельності. Вагоме значення в його розробках мали  питання споживчої вартості й дослідження факторів підвищення якості продукції, інструментів об’єктивного її визначення. Під його керівництвом і за безпосередньою участю вперше розроблено Методику по обчисленню собівартості продукції в колгоспах, яка була впроваджена в усіх республіках колишнього СРСР. Далекоглядність й прозорливість цього талановитого науковця полягала в тому, що його розробки в галузі аграрної економіки та планово-економічного регулювання аграрного виробництва залишаються актуальними і на даний час.

Народився 1 січня 1924 р. у с. Іванівка Ставищенського району Київської області у селянській родині, був учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні. З 1947 по 1951 р. навчався в Київському фінансово-економічному інституті, по закінченні якого одержав диплом з відзнакою, здобувши кваліфікацію економіста сільського господарства.

Вже в студентські роки під впливом академіка П.М. Першина й інших викладачів почали формуватися його наукові інтереси, погляди та непересічні здібності. Як талановитого фахівця зі схильністю до наукових досліджень Олександра Олексійовича було направлено на роботу в Інститут економіки Академії наук УРСР (1951–1956 pp.) на посаду молодшого наукового співробітника. Тут він виконав ґрунтовну кандидатську дисертацію «Розподіл продукції і доходів у колгоспах», яку блискуче захистив на спеціалізованій вченій раді Інституту економіки АН УРСР (1955 р.). За обраним напрямом досліджень опублікував низку важливих для теорії і практики виробничої діяльності в сільськогосподарських підприємствах наукових праць, що відіграє значну роль у зміцненні економіки господарств.

Найбільш яскраво талант вченого й організатора аграрної економічної науки проявився з переходом О.О. Сторожука на роботу в Український НДІ економіки і організації сільського господарства, в якому він працював з 1956 р. до кінця життя, займаючи різні посади:

• 1956-1957 pp. – старший науковий співробітник;
• 1957-1975 pp. – завідувач відділу;
• із січня по жовтень 1976 р. – заступник директора інституту;
• із жовтня 1976 р. – 1987 р.  директор інституту.

У ці роки предметом особливої уваги вченого були економічні проблеми, пов’язані з розвитком ключової галузі країни – виробництвом зерна. Результати цих досліджень матеріалізувалися в його докторській дисертації «Економіка зернового господарства Української РСР», яку він успішно захистив на спеціалізованій вченій раді Київського інституту народного господарства (1972 p.).

На всіх етапах професійного зростання О.О. Сторожук проявив себе як висококваліфікований, ерудований вчений і видатний організатор науково-дослідних робіт.

Підготовку молодої наукової зміни Олександр Олексійович вважав одним із провідних напрямів своєї діяльності. Як заступник голови комісії при Президії ПВ ВАСГНІЛ для організації роботи з молодими вченими і спеціалістами О.О. Сторожук спрямовував зусилля на зміцнення наукового кадрового потенціалу всіх установ Академії. Цьому сприяло і його членство в спеціалізованих вчених радах УНДІЕОСГ і IE АН УРСР та виконання обов’язків голови вченої ради УНДІЕОСГ по захисту докторських дисертацій. Завдяки вимогливості вченого дисертації докторантів, аспірантів і здобувачів відзначалися актуальністю і новизною, теоретичною і прикладною значимістю, знаходили всебічну і принципову оцінку в процесі захисту.

За період наукової діяльності під керівництвом О.О. Сторожука підготовлено понад 30 висококваліфікованих науковців, ним створена відома наукова школа економістів-аграрників.

У залишеній нащадкам безцінній творчій спадщині вченого налічується понад 150 наукових праць загальним обсягом близько 380 обліково-видавничих аркушів. Окремі його праці видані в Китаї, Кореї, Болгарії, Угорщині та інших країнах.

Заслуги О.О. Сторожука перед державою відзначені орденами Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», п’ятьма медалями. Він був членом Президії Південного відділення ВАСГНІЛ, Бюро Відділення економіки АН УРСР з координації аграрно-економічних досліджень у республіці, Державної експертної ради Держплану, Республіканської ради колгоспів, експертної комісії ВАК СРСР, Української територіальної секції Міжвідомчої наукової ради з проблем ціноутворення Держкомцін СРСР і АН СРСР, членом редакційних колегій журналів «Экономика сельского хозяйства», «Економіка Радянської України», «Вісник сільськогосподарської науки», відповідальним редактором республіканського міжвідомчого тематичного наукового збірника «Економіка і організація сільського господарства».

У наукових колах, серед колег, керівників АПК, учнів і друзів Олександр Олексійович користувався дуже високим авторитетом. Таємниця його привабливості полягала передусім в енциклопедичності знань, у  глибині його інтелекту, що спирався на феноменальну пам’ять. Йому були притаманні надзвичайна самоорганізація, велика працездатність, ініціативність й новаторство в улюбленій справі, неабияка доброта до людей та оптимізм, вимогливість до себе, мужність, людяність, порядність, принциповість і діловитість. Такі ж якості вчений особливо цінував у своїх учнях, колегах і послідовниках.

У позаробочий час він любив відпочивати на лоні природи, з душею працював у власноручно вирощеному саду. У дружній сім’ї разом із вірною дружиною Азою Володимирівною виховали двох доньок і дочекалися онуків.

Для багатьох поколінь науковців Олександр Олексійович назавжди залишиться взірцем самовідданого служіння аграрній економічній науці в ім’я процвітання агропромислового виробництва.

Колектив Національного наукового центру

«Інститут аграрної економіки»

Редакція Міжнародного науково-виробничого

журналу «Економіка АПК»