16 вересня набув чинності закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції». Його було ухвалено ще наприкінці серпня 2023 року. І ось цілих три роки тривав перехідний період, упродовж якого не лише державні інституції, але й агровиробники мали підготуватись до заявлених змін.

Новим законом встановлюються конкретні заборони і стосуються вони трьох культур. По-перше, мова про генетично модифіковану кукурудзу, для якої запроваджено заборону на дослідження, випробування, державну реєстрацію, розміщення на ринку та ввезення на митну територію України, крім ввезення для науково-дослідних цілей у замкненій системі за наявності відповідного дозволу. По-друге, йдеться про генетично модифіковані цукрові буряки та ріпак. Їх заборонено вирощувати протягом п’яти років, тобто до вересня 2031 року, крім вирощування для проведення досліджень і випробувань за наявності відповідного дозволу.  

Щодо ГМ-сої та інших культур, то для них загальної заборони на вирощування немає. Однак їх легальне використання можливе лише за умови дотримання вимог державної реєстрації. А оскільки нині немає жодної офіційно зареєстрованої ГМ-культури, то й їх вирощування залишається поза законом. І це матиме вплив на діяльність аграріїв. Далі пояснює Олександр Захарчук, член-кореспондент НААН, завідувач відділу «Інституту аграрної економіки». 

«Закон не легалізує ГМО для сої та інших культур, а просто робить незареєстроване вирощування карним за відсутності будь-якої легальної альтернативи – це і є найпряміший шлях до витіснення «сірого» сегмента. Для аграрія це означає зміну співвідношення потенційних вигод і ризиків. Якщо раніше вибір тієї ж ГМ-сої міг пояснюватися технологічною зручністю, зменшенням окремих виробничих витрат або спрощенням контролю бур’янів, то надалі до цих чинників додаватимуться правові, документальні, логістичні та збутові ризики. Натомість сертифіковане не-ГМ-насіння дає змогу чіткіше підтвердити статус продукції та працювати з покупцями, для яких відсутність ГМО є принциповою вимогою. Додатковим стимулом для виробників також може стати попит на підтверджену не-ГМ-продукцію з боку європейського ринку», – наголошує фахівець. 

На його переконання, нове законодавство може стати вагомим аргументом на користь не-ГМ-виробництва. І це не лише через загрозу покарання, оскільки його вплив визначатиметься поєднанням трьох чинників: посиленням державного контролю, зростанням правових і ринкових ризиків для незареєстрованого ГМ-насіння та економічними перевагами легальної не-ГМ-продукції.

Закон, який 16 вересня набув чинності, закріплює перехід від декларацій до працюючих механізмів – з детально виписаною процедурою реєстрації ГМО, з реальним механізмом контролю та відповідальності. Показово, що раніше серйозних санкцій за порушення взагалі не було. 

Нова модель передбачає перехід до комплексного регулювання ГМО протягом усього ланцюга їх обігу – від державної реєстрації та оцінювання ризиків до виробництва, вирощування, зберігання, транспортування, реалізації та маркування продукції. І, насамперед, посилюється значення державної реєстрації. На цьому наголошує Олександр Захарчук, член-кореспондент НААН, завідувач відділу «Інституту аграрної економіки».

«Для легального використання та розміщення ГМО на ринку необхідно буде пройти відповідні реєстраційні процедури, а інформація про зареєстровані організми має відображатися в державному реєстрі. Для аграрного сектору це особливо важливо щодо насіння, оскільки його походження та правовий статус повинні бути підтверджені. Використання незареєстрованого ГМ-насіння створюватиме конкретні правові ризики для виробника. Реєстрацію ГМО тепер здійснюватиме уповноважений орган – напевно, Мінагрополітики. Розгляд документів може тривати до 180 днів, а сама реєстрація діє до 10 років. З’являється обов’язкова простежуваність: аграрій має повідомляти про намір вирощувати ГМ-культуру із зазначенням кадастрового номера ділянки. Також додаються правила співіснування з традиційними й органічними посівами – просторова ізоляція, очищення техніки», – зазначає фахівець.

За його словами, жорсткішими також стають вимоги щодо маркування. Приміром, якщо вміст ГМО в інгредієнті перевищує 0,9 %, продукція обов’язково позначається «з ГМО». А для товарів із ГМ-сировини, але без ГМО в готовому продукті запроваджується окрема позначка «без ГМО. Вироблено з використанням сировини, що містила ГМО». Головний же плюс, на думку Олександра Захарчука, у посиленні відповідальності за порушення. Це те, чого раніше фактично не було, а нині є.

«За введення в обіг незареєстрованих ГМО, приміром, юридичним особам загрожує штраф до 20 мінімальних зарплат, а за повторне порушення – до 100 % вартості партії, але не менше 100 000 грн. Логіка двостороння: власник ГМО реєструє організм, а аграрій зобов’язаний перевірити легальний статус насіння в держреєстрі».

Раніше штрафи були  символічними і обраховувались десятками гривень, нині ж рахунок йде на десятки тисяч, тобто вони зросли у сотні разів. А на додачу порушникам може загрожувати: анулювання дозволу, обмеження чи заборона розміщення на ринку, вилучення чи взагалі знищення продукції.

Водночас, за словами завідувача відділу «Інституту аграрної економіки» Олександра Захарчука, ефективність нової системи залежатиме не лише від законодавчих норм, а й від практичної спроможності державних органів їх реалізувати і тут вирішальне значення матимуть регулярність перевірок, лабораторні можливості, обмін інформацією та невідворотність відповідальності за порушення.

Джерело: Комерсант Український