В умовах воєнного стану в Україні, коли нафтопереробна промисловість зупинилася, а більшість логістичних ланцюгів зруйновано, питання забезпеченості сільськогосподарського виробництва – гаранта продовольчого забезпечення України і світу – паливно-енергетичними ресурсами набуває особливої актуальності, зазначив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук, виступаючи на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток біоенергетичного потенціалу в сільському господарстві», яка відбулася 29-30 березня 2024 року в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

У своїй доповіді на тему «Перспективи забезпеченості сільського господарства рідким пальним в умовах воєнного стану» він презентував інформацію щодо споживання нафтопродуктів в аграрному секторі України в умовах воєнного стану, стан та державне регулювання ринку нафтопродуктів, а також прогноз їх ціни на перспективу.

Частка сільськогосподарських підприємств в загальному споживанні дизельного пального становить понад 29 %, бензину – 7 %. Відносну стабільність в споживанні паливно-енергетичних ресурсів галузями національної економіки було порушено після повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, наголосив Олександр Захарчук.

Втім, аграрний сектор залишається основним споживачем пального в національній економіці.

Оскільки у 2022 році близько чверті посівних площ не засівалися, споживання дизпалива зменшилося до 900 тис. т, а бензину – до 60 тис. т.

Крім того, у 2022 році з 764,3 тис. од. сільськогосподарської техніки було знищено 109,6 тис. од. (14,3 %) та пошкоджено 50,7 тис. од. (6,6 %). Загальні збитки склали 4,7 млрд дол. США.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у 2023 році загальне споживання дизпалива у сільському господарстві становило 972 тис. т., що на 33 % менше довоєнного 2021 року. Така ж ситуація і з бензином.

Скорочення споживання енергоресурсів в сільському господарстві призвело до зменшення енергомісткості аграрної продукції у 8 разів – 5,2 кг умовного палива в 2022 році проти 41,6 кг у 1995 році.

Оскільки Україна імпортозалежна від нафти і нафтопродуктів, це стимулює до пошуку шляхів скорочення витрат паливних ресурсів для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

За 20 років витрати пального на 1000 га сільськогосподарських угідь зменшилися у 3,4 разу і становили у 2022 році 50 т ум. п.

Водночас вартість нафтового пального на гектар зібраної площі збільшилася. Цьому сприяли підвищення цін на пальне, впровадження інтенсивних технологій, яке передбачає збільшення щільності механізованих робіт та підвищення урожайності вирощуваних культур.

Для національної економіки характерним є міжгалузевий ціновий дисбаланс, адже ціни на нафтопродукти зростають швидше, ніж на сільськогосподарську продукцію, висловив занепокоєння Олександр Захарчук. Для придбання пального аграрним підприємствам слід щорічно реалізовувати все більшу кількість сільськогосподарської продукції. Якщо у 1995 році 1 т дизпалива вартувала 2,7 т зерна, то у 2022 році – 9,8 т, тобто у 3,7 разу більше. Навіть, порівняно з 2021 роком, цей показник подвоївся. Аналогічна тенденція зберігається по всіх видах аграрної продукції.

Аналізуючи імпорт нафтопродуктів, науковець зазначив, що у 2022 році він у грошовому виразі становив 8,8 млрд дол. США, що перевищує показник 2021 року на 56 %. При цьому в натуральному вираженні цей показник склав 7,3 млн т, тобто на 17 % менше ніж у 2021 році.

Доповідач також нагадав, що основним чинником формування роздрібної ціни на дизельне пальне є її залежність на 79,3 % від світової нафтової ціни та валютного курсу. На інші фактори припадає 20,7 %.

Проте у 2022 році динаміку цін на ринку пального визначали й інші чинники. Особливо це стосується подорожчання логістики транспортування.

З лютого 2022 року на зростання вартості пального, крім підвищення ціни на нафту та зміни курсу національної валюти вплинуло ще і здорожчання логістичних перевезень і, відповідно збільшення витрат дилерів.

Для сповільнення росту цін та їх стабілізації було зменшено податкове навантаження: від 20 % до 7 % було знижено розмір податку на додану вартість та скасовано акцизний збір. Це дало свій результат –  динаміка росту цін сповільнилася.

Налагодження логістики та достатній імпорт пального у другій половині 2022 року – на початку 2023 року стабілізували ціни. Втім, повернення акцизного податку та ПДВ з 1 липня 2023 року призвело до їх зростання, привернув увагу Олександр Захарчук.

Він також представив розроблену науковцями Інституту аграрної економіки модель розрахунку ціни на дизпаливо залежно від світових нафтових цін та валютного курсу. Зростання світової ціни нафти на 1 дол. США за 1 барель призводить до здорожчання ціни 1 л дизпалива на 12 коп. при незмінному курсі долара. А підвищення курсу 1 дол. США на 1 грн призведе до підвищення ціни дизпалива на 1,1 грн за 1 л за незмінної світової ціни на нафту.

В цілому ринок паливно-енергетичних ресурсів достатньо динамічний. Ситуація на ньому змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників – зауважив доповідач.

На зростання ціни на пальне впливає війна в Україні, в результаті якої було припинено виробництво пального нафтопереробними підприємствами, нестабільність національної грошової одиниці та цінові коливання на ринку сирої нафти в світі. Зростання вартості нафтопродуктів в свою чергу вплинуло на стан аграрного сектору. Обмеженість поставок пального в першій половині 2022 року через постійні обстріли і на фоні цієї ситуації стрімким здорожчанням пального, призвели до скорочення кількості технологічних операцій, які проводяться при виробництві сільськогосподарської продукції. Налагодження логістики та достатній імпорт в другій половині 2022 року – на початку 2023 року стабілізували ціни і повернули сільськогосподарське виробництво в звичне русло.

Зменшення енергоємності в сільському господарстві можна досягти шляхом комплексного запровадження низки системних заходів, включаючи:

– раціональне розміщення сільськогосподарських культур у полях сівозмін, наближення виробництва продукції до місця споживання чи переробки шляхом побудови вертикально-інтегрованих структур та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на базі територіальних громад та новостворених районів;

– оптимізація структури посівних площ з розширенням малоенергоємних та нішових культур, таких як гречка, просо, овес, коноплі, льон, часник, спаржа, плодових та ягідних культур, горіхів на основі фастплант технологій в поєднанні із високоефективними економічними, екологічними, технологічними механізмами їх використання;

– оптимізація технологічних параметрів вирощування і збирання сільськогосподарських культур за рахунок заміни енергоємних операцій менш енергоємними;

– створення принципово нових комплексів енергозберігаючих машин і обладнання, технологій виконання механізованих робіт (мінімальна та нульова обробки ґрунту);

– застосування нетрадиційних джерел енергії та перехід на біопаливо згідно Енергетичної стратегії України до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» шляхом збільшення частки споживання біопалива до 20 % від загального споживання пального, підсумував Олександр Захарчук.