Експерти USDA прогнозують, що світовий врожай пшениці 2023/24 МР зросте до 789,76 млн тонн, тобто на 0,74 млн тонн перевищить минулорічний показник. Загальний експорт пшениці у 2023/24 МР очікується на рівні 209,72 млн тонн, що на 2,99 млн т менше, ніж у попередньому прогнозі. Прогноз кінцевих запасів пшениці у світі становить 264,34 млн тонн (‑ 0,71 млн тонн).

За прогнозами обсяги виробництва пшениці збільшаться за рахунок таких країн, як:

• Канада – до 37 млн тонн (+3,18 млн тонн);
• країни ЄС – до 139 млн тонн (+4,66 млн тонн);
• Китай – до 140 млн тонн (на 2,3 млн тонн);
• Аргентина – до 19,5 млн тонн (на 1,3млн тонн);
• США – до 45,1 млн тонн (на 0,26 млн тонн);
• Туреччина –до 19 млн тонн (на 1,8  млн тонн);
• Іран – до 14,5 млн тонн (на 1,3 млн тонн).

Збільшення пропозиції пшениці сприятиме формуванню її надлишкового обсягу. До кінця 2023 року світова ціна пшениці коливатиметься в межах 230-250 дол. США/тонну. Відчутного падіння внутрішніх цін на зернові у 2023 році не очікується.

За прогнозними розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, в середньому ціна на зернові та зернобобові культури може зрости на 5-7 % і сягнути позначки 6700 грн/т.

Пшениця реалізовуватиметься за ціною в межах 6400-6600 грн/т, кукурудза на зерно може зрости в ціні до 6800-7000 грн/т, ячмінь – до 5800-6000 грн/т, жито – коливатиметься у межах 5000-5200 грн/т.

Цінову  ситуацію на зернові в 2023 році визначатимуть такі чинники:

• низька ймовірність зниження ціни на пальне в Україні слідом за світовим ринком;
• зниження обсягів використання добрив, незважаючи на вірогідність невеликого зниження їх ціни внаслідок падіння ціни на газ;
• зниження рівня агротехніки впливатиме на якість майбутнього врожаю;
• створення та зростання значних перехідних залишків зерна, які тиснутимуть на ціну всередині країни;
• зниження якості зерна, що унеможливлюватиме експорт окремих партій – таке зерно буде йти на переробку або домішуватиметься до партій вищої якості;
• зростання дефіциту елеваторних потужностей, адже відбудувати втрачену інфраструктуру, компенсувати її мобільними сховищами та новими елеваторами поки просто неможливо;
• як і раніше, значна частина врожаю реалізовуватиметься  «з коліс» без доробки або з мінімальним досушуванням та очисткою;
• наростання інфляційних процесів, зокрема, у Державному бюджеті на 2023 рік прогнозується інфляція на рівні 28 % і курс долара США на рівні 45,8 грн;
• значне подорожчання імпортних складових зернового ринку – насіння, пестицидів та інших ресурсів.

Просідання цін на українське збіжжя цілком очікуване в серпні місяці в період масового збирання урожаю зернових. Дорожчати зерно може з середини жовтня-початку листопада.

Порівняно з минулим роком, собівартість вирощування сільгоспкультур зросла на 15-20%. Найбільше зростання фіксується при вирощуванні кукурудзи, озимого ріпаку та пшениці.

Припинення річкового руху призвело до переорієнтації перевезення зерна на автомобільний і залізничний транспорт.

Доставка зерна в порти автотранспортом сьогодні коштує в середньому 1500–2500 грн/т, що сягає 30–50% у його ціні. 

У липні 2022 року «Укрзалізниця» на 70% підвищила і тариф на перевезення всіх класів вантажів, зокрема й зернових.

За оцінкою експертів Інституту аграрної економіки, після початку війни й до кінця 2022 року логістичні витрати на користування та перевезення зерновозами «Укрзалізниці» – з розрахунку на середню відстань перевезення та середню нормативну швидкість – підвищились до 85 дол. США за тонну, тобто у 4,5 рази проти 24 лютого минулого року. Експедиторські послуги та інші витрати на логістику по Україні становили ще від 10% до 40% додаткових витрат.

Напередодні повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави ціна зерна в Україні на EXW була на 100–400 грн на тонні меншою за ціну на СРТ-порт. Ця різниця між цінами й була вартістю логістики з внутрішніх елеваторів до портів:

• 2–7 % експортної ціни продовольчої пшениці;
• 5–10 % експортної ціни кукурудзи.

На думку експертів Інституту аграрної економіки, зараз  вартість перевезення зерна до порту коливається від 30-60% його ціни в порту. 

Планування структури посівних площ у 2023 році є досить індивідуальним питанням, оскільки кожне господарство має свій ресурсний потенціал і тому орієнтується на вирощування тих культур і на тих площах, що очікувано дасть максимальний ефект при мінімальних витратах.

У великих господарствах та агрохолдингах сформована сівозміна з певним набором культур, для яких вже відпрацьовані технології вирощування, і які дають можливість отримувати позитивний результат. Тому вони намагатимуться дотримуватися впровадженого алгоритму вирощування сільськогосподарських культур і обирати ті з них, які є перевіреними.

Стратегія дрібних господарств спиратиметься на вибір найбільш рентабельних культур, таких як ріпак, соняшник та соя. Тому очікувано, що такі господарства будуть збільшувати площі під цими культурами і зменшувати посівні площі кукурудзи та озимих зернових.

Науковцями Інституту аграрної економіки прогнозується скорочення площ посіву пшениці, ячменю й кукурудзи. Очікується, що загальна посівна площа під зерновими культурами в Україні під урожай 2023 року становитиме близько 10,1 млн га, що на 12% менше за площу, з якої проведено збирання урожаю у 2022 році. Зокрема, можливе загальне скорочення площ до показника зібраної площі у 2022 році під пшеницею на 16%, під ячменем – на 6%, під кукурудзою – на 11%.

Необхідність виживання орієнтує сільськогосподарських товаровиробників на вирощування нішевих культур, які можна буде реалізувати в Україні. Це, перш за все, овес, просо, жито, гречка, тритікале, гірчиця, льон, квасоля, нут, сочевиця, горох тощо.