За словами  вченого секретаря Національного наукового центру  «Інститут аграрної економіки», члена-кореспондента НААН Олександра Шпикуляка, проєкт закону не враховує інституційних особливостей організації та функціонування підприємств різних форм господарювання в аграрному секторі економіки.

«Документ передбачає зобов’язати всі суб’єкти підприємницької діяльності до перетворення у господарські товариства, тобто корпоративні структури. А світовий досвід доводить домінування в сільському господарстві індивідуально-сімейних форм господарювання. У визначеннях видів  підприємницьких структур немає поняття «фермерські господарства» (ст. 3) як організаційної форми підприємства», — зазначає він.

Неважко здогадатися, що оскільки положення законопроєкту містять норми зобов’язального характеру, їх імплементація може призвести до делібералізації підприємницької діяльності через надання переваг корпоративним структурам, зокрема значного зменшення найбільш стійкого сектору малого підприємництва.

На думку науковців Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», ухвалення законопроєкту може призвести до витіснення фермерських господарств через створення додаткових бар’єрів для їх існування. Така сама інституційна доля може спіткати й інші малі форми підприємництва, що неприйнятно в контексті рівноправності форм господарювання  та світових тенденцій розвитку фермерства.

«Зміна інституційного статусу ФГ на інший — господарське товариство — позбавить сектор фермерства потенціалу індивідуально-сімейного розвитку, який потребує підтримки держави та неурядових організації, міжнародної технічної допомоги  як соціальний», — вважає Олександр Шпикуляк.

Зобов’язання щодо реорганізації та впровадження в господарську практику дрібних сільськогосподарських товаровиробників практик корпоративного управління стануть економічно непосильними для малих ФГ, зроблять їх більш вразливими в юридичному плані, впевнені в Інституті аграрної економіки. Науковці стверджують, що так вони стримуватимуть підприємницьку ініціативу сільських господарів, багато з яких віддають перевагу індивідуально-сімейному господарюванню.

Джерело: Урядовий кур’єр