Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» з глибоким сумом повідомляє, що 4 лютого 2022 року, на 84 році життя, відійшов у вічність відомий український вчений економіст-аграрник, академік НААН, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України МЕСЕЛЬ-ВЕСЕЛЯК Віктор Якович.

Він був представником плеяди українських дослідників, яким належить вагомий внесок у розбудову аграрного сектору економіки. Зосередивши основну свою увагу на трансформації сільського господарства України до ринкових умов господарювання, створенні раціональних форм господарювання, запровадженні приватної власності на землю, реформуванні колгоспів і радгоспів у господарські структури ринкового типу – Він вніс неоціненний влад в обґрунтування теоретичних і методологічних засад проведення аграрної реформи.

Результати наукових досліджень В.Я. Месель-Веселяка широко використовувалися при розробці законодавчих і нормативних актів щодо розвитку аграрного сектору економіки. Серед них закони: «Про селянське (фермерське) господарство» (1990), «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997), Земельний кодекс України (2001), «Про особисте селянське господарство» (2003) та ін. Під його керівництвом і за безпосередньої участі розроблено Державну цільову програму розвитку українського села до 2015 р. та Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 р.

За особистий вагомий внесок у розробку теоретичних засад реформування аграрних відносин Указом Президента України в 1995 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Віктор Якович був нагороджений орденами «Знак Пошани» (1977), «За заслуги» III ст. (2009), двома медалями, знаком «Відмінник аграрної освіти та науки ІІІ ступеня» (2001), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2014).

Життєвий шлях і наукова діяльність В.Я. Месель-Веселяка завжди були тісно переплетені й пов’язані з сільським господарством і Національним науковим центром «Інститут аграрної економіки». У 1961 р. він закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю економіка сільського господарства; 1961−1964 рр. – працював помічником бухгалтера, старшим агрономом-економістом районного управління сільського господарства; 1964–1967 рр. навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства (УНДІЕОСГ); 1967−1970 рр. – працював завідувачем Таращанського опорного пункту цього ж інституту; 1970−1975 рр. – обіймав посаду ученого секретаря секції економіки сільського господарства Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна; 1975−1977 рр. – завідувач сектору спеціалізації і систем ведення сільського господарства в УНДІЕОСГ; 1977−1987 рр. – завідувач сектору сільськогосподарської науки і навчальних закладів відділу сільського господарства та харчової промисловості ЦК Компартії України; 1987−1989 рр. – старший, провідний науковий співробітник відділу економіки Інституту землеробства; 1989−1995 рр. − заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу форм господарювання УНДІЕОСГ; 1995−1996 рр. – виконавчий директор, завідувач відділення форм господарювання, земельних та соціально-трудових відносин, завідувач відділу форм господарювання; 1996−1998 рр. – заступник директора з наукової роботи Інституту аграрної економіки; 1998–2000 рр. – головний вчений секретар Президії НААН; 2000–2015 рр. − заступник директора з наукової та інноваційної роботи, завідувач відділення організації виробництва і земельних відносин, завідувач відділу форм господарювання; 2015–2017 рр. – завідувач відділення організації виробництва і земельних відносин; від 2017 р. – завідувач відділу економіки регіонального розвитку та прогнозування Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». Сфера діяльності академіка охоплювала фундаментальні проблеми формування аграрної політики і стратегії розвитку агропромислового виробництва, підвищення його конкурентоспроможності в ринкових умовах, розвитку форм господарювання і земельних відносин, реформування відносин власності на селі, зокрема, запровадження приватної її форми, створення законодавчої бази розвитку агропромислового виробництва України. У своїх дослідженнях Віктор Якович постійно перебував у творчому пошуку і знаходив нетрадиційні узагальнення і новаторські наукові рішення. Науковий доробок вченого налічує понад 1000 наукових праць, присвячених обґрунтуванню і розробці принципово нових методів аграрної реформи в Україні, організації виробництва, розвитку форм господарювання і земельних відносин, економічних відносин між галузями економіки держави та внутрішньогалузевих відносин в АПК, розвитку кооперації на селі. Маючи дар ученого-педагога, Віктор Якович передав свій досвід молодим науковцям підготувавши наукові кадри вищої кваліфікації, сформувавши власну наукову школу, яка продовжує дослідження відомого вчителя. Під його керівництвом 24 аспірантів і здобувачів захистили кандидатські та за консультування – сім докторських дисертацій.

Біографія Віктора Яковича – шлях великого вченого-організатора, який завжди дбав, про те чи корисні його знання людям.

Висловлюємо глибоке співчуття  рідним і близьким, колегам і соратникам, всім, кому пощастило знати цю прекрасну людину.