З початку 2021 року рівень цін на молоко-сировину в Україні суттєво перевищує відповідний рівень цін, що сформувався в країнах Східної Європи, а також і в середньому по Європейському Союзу, поінформував завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш.

За його словами, ціни на молоко-сировину в Угорщині, Латвії, Словаччині не перевищують 32,0 євро/100 кг, в Польщі – 33,5 євро/100 кг, залишаючись відносно стабільними у 2021 році.

Натомість ціни на молоко-сировину в Україні, розраховані в євро, у другій половині 2021 року суттєво виросли: з 35 євро/100 кг у квітні-травні до понад 40,0 євро/100 кг у вересні та понад 41,5 євро/100 кг – у жовтні. Тобто, за останні п’ять місяців цього року ціни на цей вид агропродукції зросли більш як на 16 %, зауважив експерт.

Водночас закупівельні ціни на молоко-сировину ґатунку екстра в Україні значно перевищили середні ціни в ЄС. Якщо у першій половині 2021 року закупівельні ціни на таке молоко в Україні були практично ідентичними із середніми цінами в ЄС, то у серпні перевищили їх на 7 %, у вересні – на 8 %, у жовтні – майже на 12 %.

У вересні цього року перевищення рівня цін на молоко-сировину в Україні порівняно з Польщею склало понад 18 %, Латвією – майже 23 %, Білоруссю – понад 31 %.

У жовтні 2021 року відповідне співвідношення ще більше зросло – тобто розрив у цінах збільшився, автоматично знизивши конкурентоспроможність вітчизняної молочної продукції, пояснив Леонід Тулуш.

Таким чином, наголосив науковець, ціна молоко-сировини у жовтні 2021 року в Україні в середньому більш як на чверть (!) перевищувала відповідний рівень цін в сусідніх країнах – які активно експортують свою молочну продукцію на український ринок.

Така ситуація зумовлена в першу чергу відсутністю дієвих заходів державної підтримки розвитку молочної галузі в Україні – на тлі політики державного протекціонізму даної галузі в сусідніх країнах, зазначив Леонід Тулуш. Адже європейська політика держпідтримки дозволяє стримувати рівень цін на молоко-сировину на прийнятному рівні – за рахунок того, що частина витрат виробників молока компенсується за рахунок прямих бюджетних виплат.

За таких умов – коли ціна вхідного ресурсу є на чверть вищою, ніж у конкурентів, а купівельна спроможність населення та засилля імпорту не дає можливості підняти рівень цін на молочну продукцію на відповідну частку – молокопереробна галузь опинилася у надзвичайно скрутних умовах, вважає експерт.

Адже будь-яке зростання ціни автоматично послаблює конкурентоспроможність вітчизняних молокопродуктів, а особливо в умовах ревальвації гривні та фактично відсутності митних бар’єрів.

На його думку, молокопереробні підприємства нині фактично опинились у лещатах:

·         з одного боку (знизу) стрімко зростають ціни на молоко-сировину;

·         з іншого боку (зверху) низька купівельна спроможність населення та наявність дешевшого субсидованого імпорту – в умовах відсутності застосування заходів митно-тарифного регулювання – фактично унеможливлює різкі рухи вгору при формуванні цін на молочну продукцію.

В таких умовах переробні підприємства працюють з низькою маржинальністю. Втім, зазначив науковець, така ситуація не може тривати довго, адже недоотримання прибутку буде провокувати відтік капіталу з галузі та відлякувати потенційних інвесторів від здійснення інвестицій в молокопереробку.

Державі саме час вжити належних заходів фінансового регулювання та підвищити рівень державної підтримки розвитку молочної галузі для збереження належного рівня продовольчої безпеки по молочній продукції за рахунок внутрішнього виробництва. Натомість, у проекті Держбюджету-2022, який нещодавно пройшов перше читання, фактично «консервується» ситуація 2021 року – з його низькими обсягами бюджетного фінансування та недостатньо дієвим інструментарієм державної підтримки молочної галузі, що не дає можливості сподіватися на покращення ситуації у наступному році, підсумував Леонід Тулуш.