За 2020 рік Україна імпортувала насіння зернових та олійних культур на загальну суму 409,4 млн дол. США. Це майже на 20 % менше, ніж у 2014 році, коли був досягнутий історичний антирекорд: наша держава заплатила за насіннєвий матеріал іноземного походження 511,3 млн дол. США. Втім, навіть менші обсяги імпорту цього виду агропродукції у 2020 році у десятки разів (!) перевищують показники 2005 року, коли Україна придбала за кордоном лише 12,0 тис. т кукурудзи на 26,3 млн дол. США та 3,1 тис. т соняшнику на 19,1 млн дол. США, констатував завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук.

За його словами, основними імпортними культурами для українських товаровиробників є кукурудза, пшениця, соняшник, ріпак, соя, цукровий буряк та овочі. На них припадає 95-97% всього імпорту насіння.

За результатами досліджень науковців Інституту аграрної економіки, найвищий результат по імпорту насіння Україною було досягнуто у 2014 році – 511,4 млн дол. США, у тому числі – гібридної кукурудзи 54,1 тис. т за 312,8 млн дол. США, 14,9 тис. т соняшнику за 164,0 млн дол. США, а також 2,1 тис. т ріпаку за 19,6 млн дол. США.

Гібридної кукурудзи найбільше імпортувалося у 2012 – 2014 роках. Тоді щороку за кордоном купували 47 – 54 тис. т насіння. Зменшення закупівель останніми роками відбувається за рахунок виробництва насіннєвої кукурудзи іноземними компаніями на території України – без завезення її за кордону. За розрахунками науковців Інституту агарної економіки, виробництво іноземного насіння тільки гібридної кукурудзи в Україні сягає вже близько 50,0 тис. т щорічно, поінформував Олександр Захарчук.

У 2020 році було вироблено та сертифіковано 111,0 тис. т батьківських форм гібридної кукурудзи, з них:

• ввезено гібридів іноземної селекції – 24,4 тис. т;
• вироблено гібридів іноземної селекції на території України – 54,4 тис. т;
• вироблено вітчизняного насіння – 32,2 тис. т, тобто лише 29% від загального обсягу.

Насіння соняшнику найбільше імпортували у 2018 та 2019 роках: 29,9 тис. т та 33,0 тис. т відповідно. Це пов’язано з найбільшим зростанням площ під посівами цієї агрокультури – до 6,5 млн га.

Також у 2018 та 2019 роках з-за кордону ввезли найбільше насіння ріпаку –9,8 тис. т та 9,1 тис. т відповідно.

Пшениці найбільше імпортували у 2017 та 2018 роках: відповідно – 2,3 тис. т та 2,2 тис. т.

Торік під урожай 2021 року було вироблено та сертифіковано 141,4 тис. т насіння озимої м’якої та твердої пшениці, з них:

• ввезено насіння іноземної селекції – 1,1 тис. т;
• вироблено насіння іноземної селекції на території України – 46,7 тис. т;
• вироблено вітчизняного насіння – 93,6 тис. т, тобто на рівні 66% від загального обсягу.

Частка насіння пшениці вітчизняної селекції за 2005 – 2020 роки зменшилася з 85 % до 66 %, тобто майже на 1/5, підкреслив експерт.

Сої найбільше імпортували у 2014 та 2015 роках: відповідно – 2,1 та 2,5  тис. т.

Протягом 2005-2020 років зростали не лише обсяги імпорту насіння зернових та олійних культур, а й ціни на цей вид агропродукції, заначив Олександр Захарчук.

За цей період, наголосив він, ціна за 1 тонну деяких видів імпортного насіння зросла у рази, зокрема:

• пшениці: з 333 дол. США за 1 тонну у 2005 році – до 1562 дол. США у 2020 році (подорожчання у 4,7 разу);
• сої: з 1000 дол. США – до 1771 дол. США;
• гібридної кукурудзи: з 2192 дол. США – до 4496 дол. США (2,1 разу);
• гібридного соняшнику: з 6161 дол. США – до 10703 дол. США (1,7 разу).

При цьому нині рівень забезпеченості вітчизняних аграріїв насінням української селекції продовжує падати і становить:

• по кукурудзі – 25-30 %;
• соняшнику – 10-15 %;
• ріпаку – 20 %;
• цукровому буряку – 5-10 %.

За прогнозними оцінками науковців Інституту аграрної економіки, при збереженні існуючих у вітчизняній насіннєвій галузі тенденцій, а також на тлі зменшення державної підтримки вітчизняної селекції імпорт іноземного насіння до України може зрости у вартісному виразі утричі (!) – до 1,5 млрд дол. США, і з часом призвести до повного витіснення вітчизняних сортових ресурсів з ринку насіння й садивного матеріалу, що несе в собі потенційну загрозу продовольчій безпеці України та її експортним можливостям, підсумував Олександр Захарчук.