Запровадження однократного зниження ставки ПДВ при оподаткуванні операцій із поставки молока сільгосппідприємствами може посилити наявний тренд щодо збільшення частки імпортної молокопродукції в Україні, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш, оцінюючи можливі наслідки практичної реалізації ухваленого Верховною Радою України проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» (реєстр. № 3656 від 16.06.2020), який нині знаходиться на підписі у Президента України.

В останні роки, зауважив експерт, український ринок заполонила імпортна молочна продукція. Якщо у 2018 році співвідношення між обсягами імпорту в Україну молокопродуктів – в перерахунку на молоко – та обсягами переробки молока становило 4,3 %, то у 2020 році воно сягнуло близько 20 %.

У 2020 році – вперше за часів незалежності України (!) – експортно-імпортний баланс молокопродуктів став негативним не лише по окремих групах молочної продукції, а й в цілому по усіх молокопродуктах, поінформував Леонід Тулуш.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, нині в Україні ціни на молокопродукти практично вичерпали можливості для зростання. Рівень закупівельних цін в окремих випадках вже перевищує відповідний їх рівень в країнах ЄС.

Крім того, застеріг науковець, навіть мінімальне зростання рівня закупівельних цін на молоко, автоматично буде провокувати зростання цін на молокопродукти для їх споживачів. А вони надаватимуть все більшу перевагу імпортній продукції.

Це, в свою чергу, може спричинити банкрутство окремих переробних підприємств та подальше зниження обсягів переробки молока в Україні – до рівня нижче 3 млн т, спрогнозував Леонід Тулуш.

За такої загрозливої тенденції з часом цілком ймовірно може виявитись, що обсяги виробленого сільгосппідприємствами молока – навіть без врахування молока населення – будуть перевищувати наявні переробні потужності. Адже в Україні зберігається тренд щодо зменшення кількості великих та середніх молокопереробних потужностей.

Після зменшення обсягів молокопереробки в Україні можна очікувати й зменшення обсягів виробництва молока – його банально не буде куди постачати.

Таким чином, в гонитві за поточною вигодою у вигляді зростання закупівельної ціни на молочну сировину – шляхом підтримки положень законопроєкту № 3656 щодо зниження ставки ПДВ при поставках молочної сировини – сільгосппідприємства можуть програти в середньостроковій перспективі, а з часом і взагалі втратити можливість заробляти на молочному бізнесі.

У виграші в даному випадку опиняться виробники молокопродуктів із країн, в яких проводиться політика державного протекціонізму щодо молочної галузі, зокрема, Німеччини, Італії, Польщі та інших, які й надалі будуть збільшувати свою присутність на українському ринку молокопродуктів, завойовуючи все більше його сегментів.

З огляду на це, необхідно більш зважено підходити до запровадження зниженої ставки ПДВ на молоко та інші соціально чутливі продукти – однократно, без поширення дії такої ставки на продукти переробки відповідної продукції.

З метою мінімізації можливих негативних ефектів від запровадження такого чутливого для аграрного ринку економічного рішення необхідно оптимізувати відповідний перелік, залишивши у ньому лише ті види сільгосппродукції, які чітко відповідають ідеології даної законодавчої ініціативи, спрямованої на протидію податковим маніпуляціям в аграрній сфері економіки, підсумував Леонід Тулуш.