Практична реалізація положень законодавчої ініціативи, спрямованої на застосування зниженої ставки ПДВ лише на етапі поставок окремих видів сільськогосподарської продукції, – без «подовження» її дії на увесь ланцюг поставок – зумовить зниження інвестиційної активності в аграрному секторі економіки, наголосив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, коментуючи ухвалення 17 вересня 2020 року Верховною Радою України проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» №3656 у першому читанні.

Попри заяви ініціаторів даного законопроєкту відносно того, що прийняття відповідного Закону «сприятиме підтримці сільгосптоваровиробництва в Україні, залученню інвестицій, оновленню основних фондів підприємств, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства» та формуванню низки інших позитивних ефектів для аграрної галузі, фаховий аналіз положень даної законодавчої ініціативи формує підстави для менш оптимістичної оцінки можливих наслідків практичної їх реалізації для сільгосппідприємств – платників ПДВ, зауважив експерт.

За його словами, будь-яка податкова новація має відповідати критерію Парето-оптимальності, згідно з яким певне законодавче рішення буде вважатись покращенням лише у випадку, коли воно приносить економічні вигоди певним економічним суб’єктам, не знижуючи суттєво можливостей розвитку або не приносячи збитків іншим учасникам економічних відносин.

У випадку із законопроектом №3656 відповідні умови не дотримані, підкреслив Леонід Тулуш. Адже запропоноване нормотворцями рішення принесе очевидні вигоди лише трейдерам. При цьому інші учасники економічних відносин в АПК – виробники, переробники та держава – понесуть певні збитки або можливості для їх розвитку будуть знижені.

В першу чергу, це стосується сільгосппідприємств – платників ПДВ.

Слід пам’ятати, що вітчизняна практика адміністрування ПДВ суттєво відрізняється від аналогічної в країнах ЄС. Насамперед це стосується питання отримання бюджетного відшкодування ПДВ, зазначив експерт.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки», з огляду на те, що частка доданої вартості у ціні зазначених у законопроєкті видів сільгосппродукції складає, в середньому, близько 55 %, 14 %-ої ставки ПДВ вистачить лише для компенсації сум «стандартного» вхідного – тобто не пов’язаного із понесенням інвестиційних витрат –ПДВ, сплачених постачальникам виробничих факторів.

При цьому «новий» залишок ПДВ – тобто суми ПДВ-зобов’язань до бюджету – буде втричі меншим, ніж за діючого порядку. Внаслідок цього, у сільгосппідприємств виникне необхідність отримання бюджетного відшкодування з ПДВ при здійсненні ними інвестиційних витрат, пояснив Леонід Тулуш.

До того ж, після зниження ставки ПДВ для поставок сільгосппродукції та, відповідно, суттєвого зменшення обсягів ПДВ-зобов’язань, період компенсації від’ємних сум ПДВ збільшиться у рази, застеріг експерт.

Варіант із компенсацією сум інвестиційних ПДВ-витрат за рахунок формування заявок на відшкодування ПДВ з бюджету не сприятиме вирішенню даної проблемної ситуації, оскільки, відповідно до норм Податкового кодексу України, такому відшкодування передує позапланова документальна податкова перевірка.

В результаті, за оцінками вчених Інституту аграрної економіки, більшість сільгосппідприємств буде уникати додаткової уваги з боку фіскалів у вигляді позапланових перевірок, а тому направлятиме відповідні суми ПДВ-витрат, понесених при закупівлі товарів інвестиційного характеру, в рахунок погашення майбутніх ПДВ-зобов’язань, фактично вилучаючи їх зі свого обороту на досить тривалий час.

Отже, для сільгосппідприємств зниження ставки ПДВ – при одночасному здійсненні інвестиційних витрат – означатиме або додаткові податкові перевірки, або вилучення обігових коштів на досить тривалий період, роз’яснив експерт.

Водночас слід зважати й на те, що у сільському господарстві ПДВ виконує «мотиваційну» функцію – стимулювання сільгосппідприємств до здійснення витрат інвестиційного характеру, в першу чергу – придбання сільгосптехніки. Адже внаслідок здійснення таких витрат – зокрема, придбання сільгосптехніки, – та, відповідно, формування податкового кредиту, суми ПДВ-зобов’язань не сплачуються до бюджету.

Після зниження сум ПДВ-зобов’язань внаслідок зниження ставки ПДВ, відповідна «мотивація» щодо здійснення інвестиційних витрат, у тому числі, придбання техніки, у сільгосппідприємств зникне – адже суттєво зменшиться одне із джерел їх фінансування.

Це може негативно позначитися на темпах інвестиційної активності в галузі, а також на ємності відповідного ринку товарів інвестиційного призначення – сільгосптехніки та супутніх товарів, елеваторів та відповідного обладнання тощо. Даний ринок суттєво «звузиться», що негативно позначиться на ефективності функціонування його операторів, незалежно від того, яку техніку чи обладнання вони пропонують – імпортну чи вітчизняну, спрогнозував Леонід Тулуш.