Прийняття законопроєкту Про приєднання України до Схеми сортової сертифікації насіння хрестоцвітих та інших олійних або прядивних культур та Схеми сортової сертифікації насіння цукрового та кормового буряка Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) від 14.01.2020 № 0029 є важливим кроком у розвитку вітчизняного насінництва, однак не передбачає комплексного розв’язання його численних проблем, зазначив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук, коментуючи інформацію про розгляд законодавчої ініціативи на засіданні Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики, яке відбулося 5 лютого 2020 року.

За його словами, приєднання України до міжнародних схем сертифікації насіння ОЕСР, які охоплюють сім ліній сільськогосподарських культур, є вкрай важливим для держави, але без системного та комплексного підходу є неефективним.

Це довів досвід останніх 10 років. Адже процедуру приєднання України до схем сертифікації насіння ОЕСР було розпочато ще у 2009 році відкриттям двох ліній – зернові й кукурудза та сорго, нагадав науковець.

Відтоді Україна не лише не наростила обсяги експорту, а й зменшила їх на 8,6 %: якщо у 2009 році зарубіжні поставки цих культур становили 13,9 млн дол. США, то у 2019 році – 12,7 млн дол. США, підкреслив Олександр Захарчук.

У вартісному вимірі експорт насіння цих двох сертифікованих ліній складає лише 10-12 млн дол. США щорічно, тоді як Франція продає за кордон власного насіння на 3,0 млрд дол. США, зауважив експерт.

Тобто, саме приєднання до схем нічого не добавило Україні до реалізації насіння на експорт. Подібна доля може спіткати й законопроєкт № 0029, застеріг Олександр Захарчук.

Реалізації очікуваного нормотворцями підвищення для внутрішнього ринку сортової чистоти вітчизняного насіннєвого матеріалу та зростання урожайності двох нових ліній – хрестоцвітні й інші олійні або прядивні, а також цукровий й кормовий буряк – годі й чекати, зауважив науковець. Адже Україна є майже повністю імпортозалежною по зазначених культурах: імпорт по цукрових буряках сягає 90% , а по соняшнику 75-80% до потреби!

Автори законопроекту також прогнозують, що його прийняття забезпечить задоволення експортного попиту та відкриття ринків нових країн для українських насіннєвих компаній. Тоді як світовому ринку насіння притаманна жорстка конкуренція, й на українську продукцію там ніхто не чекає – за своє місце вітчизняним виробникам насіння доводиться боротися, зазвичай продаючи за кордон насіннєвий матеріал за демпінговими цінами, в країни не найбільш якісного ведення насінництва.

Аби підтримати вітчизняну насінницьку галузь необхідно здійснити низку заходів, наголосив Олександр Захарчук.

Перш за все, на його думку, слід активізувати роботу з повного приєднання – до всіх семи – Схем сортової сертифікації ОЕСР, що принесе українському насінню визнання його еквівалентності за нормами Європейського Союзу. Україна, яка вперше подала запит на визнання своєї системи сертифікації насіння ще у 2011 році, досі не отримала бажаного результату. При цьому Грузія і Молдова вже отримали визнання еквівалентності свого насіння.

Вкрай важливо, із залученням усіх зацікавлених сторін – держави, виробників насіння, селекціонерів, науковців, маркетологів та інших:

• визначити шляхи покращення якості українського насіння, особливо гібридів;
• розробити механізми боротьби з фальсифікатом насіння;
• запровадити підтримку українського насінництва на внутрішньому ринку, особливо в частині захисту його від засилля імпорту іноземного гібридного насіння;
• збільшити надходження коштів за рахунок сплати ліцензійних та селекційних платежів для підтримки вітчизняної селекції.

Лише зазначені дії нададуть нам змогу запровадити в країні цивілізований обіг насіння на внутрішньому ринку та змогу вийти на найкращі ринки Європи та світу, підсумував Олександр Захарчук.