Експорт насіння зернових та олійних культур за січень-листопад 2019 року склав 12,7 млн дол. США, що на 15,5 % перевищило показник 2018 року в 11,0 млн дол. США, поінформував завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук.

За його словами, у структурі українського експорту насіння зернових та олійних культур традиційно домінує кукурудза. Обсяги поставок цього виду продукції на зарубіжні ринки за одинадцять місяців 2019 року у вартісному вимірі становили 8,0 млн дол. США, а частка кукурудзи у вітчизняному експорті насіння склала близько 64%.

Основними країнами – споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є Білорусь, яка торік закупила 3,7 тис. т кукурудзи на 5,6 млн дол. США, Молдова, що імпортувала 0,2 тис. т насіння на 0,6 млн дол. США, а також Грузія, яка придбала 0,4 тис. т на суму 0,5 млн дол. США. Незначну кількість насіння кукурудзи закупили Румунія, Польща, Угорщина та Австрія.

За 11 місяців 2019 року зарубіжні поставки насіннєвої пшениці збільшилися більш ніж у 4 рази – з 1799 т у 2018 році до 8702 т торік.

Майже утричі проти 2018 року – до 1908 т – збільшився експорт жита.

Також торік було експортовано 159 т ячменю та 778 т сорго.

Експорт гібридної кукурудзи збільшився проти рівня 2018 року на 7,8% і склав торік 4786 тонн.

Таким чином, загалом 2019 року Україна експортувала на світовий ринок лише 16,3 тис. т насіння.

І, хоча вітчизняний насіннєвий матеріал має величезний потенціал, реалізувати його стає дедалі складніше, зауважив Олександр Захарчук. Адже якщо досі йшлося про невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, відносно невисоку якість українського насіння порівняно з насіннєвим матеріалом країн ЄС та США, а також потужний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння, то у 2019 року чітко проявився ще один негативний для вітчизняного селекціонера чинник.

На ринку насіння закріпився новий вид продажу насіннєвої продукції, зазначив науковець. Це – насіння, вирощене іноземними компаніями на території України, дороблене на насіннєвих заводах, побудованих в Україні, і реалізоване українським аграріям. Внаслідок цього втрачаються подальші перспективи розвитку вітчизняної селекції зернових та олійних культур, адже зростання конкуренції на внутрішньому ринку йде не на користь вітчизняної селекції, пояснив експерт.

Натомість іноземні компанії для здешевлення логістики та інших витрат вже не мають потреби ввозити своє насіння з-за кордону. Відтепер вони можуть розвивати власне насінництво в Україні, підшукуючи при цьому нові ринки збуту насіннєвої продукції як в Україні, так і за її межами – у Росії, Китаї, Індії та інших країнах, підсумував Олександр Захарчук.