Подальше уповільнення інвестиційної активності в сільському господарстві, яке науковці Інституту аграрної економіки прогнозували ще наприкінці 2018 року, підтвердилося даними Державної служби статистики України за І півріччя 2019 року, зазначив провідний науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Микола Кісіль.

У січні-червні 2019 року капітальні інвестиції у сільське господарство склали 23333,8 млн грн, тобто лише на 83,1% проти відповідного періоду 2018 року, поінформував експерт.

При цьому частка сільського господарства у загальному обсязі капіталовкладень по державі, які зросли на 7,5%, навпаки, скоротилася з 12,8% до 10,0%.

Натомість капітальні інвестиції у виробництво продукції харчової промисловості за шість місяців 2019 року порівняно з відповідним періодом 2018 року зросли на 52,7%.

Незважаючи на значний інвестиційний спад у сільському господарстві воно поки що зберігає пріоритетність в інвестиційному циклі Саймона Кузнеця, підкреслив Микола Кісіль. Так, на 1 грн капітальних інвестицій вкладень у харчову промисловість у січні-червні 2019 року припадало 1,65 грн цих вкладень у сільське господарство. Порівняно з відповідним показником січня-червня минулого року, який становив 2,82 грн, рівень цієї пріоритетності суттєво знизився.

Інвестиційний спад у сільському господарстві відбувається, зокрема, по найбільш цінних довгострокових біологічних активах рослинництва і тваринництва. Їх частка у вкладеннях в економіку зменшилася з 1,9% у 2015 році до 1,0% за січень-червень цього року. Втім, цей негативний процес дещо компенсується подвійним зростанням питомої ваги інвестицій у землю, зауважив вчений.

На його думку, існує чимало причин значного уповільнення інвестиційної діяльності сільськогосподарських виробників, абсолютна частка капітальних інвестицій яких здійснюється за рахунок власних джерел фінансування.

Серед них, зокрема, загальне погіршення умов для цієї діяльності, посилення ризиків, очікування інвесторів на подальше зниження рівня окупності витрат по їх проектах, високі ставки по інвестиційних кредитах, відсутність дієвої державної політики щодо підтримки сільськогосподарських виробників, особливо малого агробізнесу та економічної діяльності селянських господарств, втрата більшістю національних агрокомпаній довіри на фондових ринках, недостатньо ефективний інвестиційний менеджмент агрокомпаній тощо.

Однак оскільки сільськогосподарське виробництво, яке використовує відновлювані джерела космічної енергії, води, вітру і землі, також дає продукцію у більшість сфер економіки, інвестиційний спад у ньому може викликати негативні результати в економіці.

Аби мінімізувати можливі негативні наслідки, необхідно сформувати сприятливу для розвитку аграрної сфери стратегію держави та нарешті розпочати проводити відповідну аграрну політику. Вже при формуванні бюджету на наступний рік слід передбачити дієві заходи щодо призупинення інвестиційного спаду в сільському господарстві, підсумував Микола Кісіль.