Відсутність запобіжників, які обмежували б максимальні обсяги держпідтримки «в одні руки» – тобто на одну групу взаємопов’язаних суб’єктів господарювання – і у 2018 році спровокувала надмірну концентрацію бюджетних ресурсів в розпорядженні не те, що однієї бізнес-групи, а навіть одного аграрного підприємства, поінформував завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, коментуючи особливості адміністрування державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників у поточному році.

Згідно з даними єдиного веб-порталу використання публічних коштів, станом на початок листопада поточного року за напрямом «Часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів» бюджетної програми 2801540 «Державна підтримка галузі тваринництва» реципієнтам цього виду держпідтримки вже було спрямовано 970,5 млн грн.

Із цієї суми понад 806,5 млн грн – а це 5/6 (!) вже освоєних за цим напрямом підтримки коштів, акцентував експерт, – спрямовано лише одній компанії – лідеру з виробництва м’яса птиці в Україні.

Отже, для решти суб’єктів господарювання залишилася лише 1/6 загального ресурсу, зауважив науковець.

Таким чином, повторилася ситуація минулого року, коли лише одна – та ж сама, що й нині – компанія виявилась найбільшим реципієнтом бюджетної підтримки, констатував Леонід Тулуш. Тоді вона залучила майже 600 млн грн. А це – 12% загального обсягу дотацій, виділених по усіх бюджетних програмах на розвиток аграрного сектора економіки або понад 14,6% загального обсягу фінансування за напрямом «Бюджетна дотація для стимулювання виробництва окремих видів сільгосппродукції» ключової у 2017 році бюджетної програми 2801580 «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників».

При цьому сукупно підприємства найбільшої в Україні бізнес-групи птахівничого напряму отримали торік більш як третину загального обсягу «бюджетної дотації для стимулювання виробництва окремих видів сільгосппродукції» та змогли сконцентрувати у своєму розпорядженні понад 27,5% загального обсягу виділених на всю галузь дотацій.

Аби уникнути таких перекосів у розподіленні бюджетних ресурсів, слід запровадити відповідний запобіжник, який визначав би або максимальну суму держпідтримки, яка може бути виплачена в розрахунку одну групу взаємопов’язаних осіб, або частку – квоту – таких суб’єктів у загальному обсязі підтримки за певною бюджетною програмою або її окремим напрямом, вважає Леонід Тулуш.

Україна вже має приклад запровадження подібних обмежень, нагадав експерт. Наприкінці 2016 року нормами підпункту 16-1.6 пункту 16-1 статті 16 «Бюджетна дотація для стимулювання виробництва окремих видів сільгосппродукції» визначалося, що розподіл такої бюджетної дотації здійснюється у сумі не більше, ніж 150 млн грн на рік у розрахунку на одного сільськогосподарського товаровиробника та пов’язаних з ним осіб. Проте, оскільки відповідна дотація у 2018 році взагалі не виплачується, то даний запобіжник не має практичного значення.

Практику застосування подібних запобіжників необхідно поширити на всі бюджетні програми та напрями підтримки розвитку сільського господарства. Це унеможливить надмірну концентрацію значної частки ресурсів держпідтримки в розпорядженні лише декількох бізнес-груп та забезпечити більш раціональний розподіл бюджетних коштів, підсумував Леонід Тулуш.