Ступінь впровадження норм «сімейно-фермерського» закону в господарську практику значною мірою залежатиме від активності органів місцевого самоврядування щодо стимулювання підприємницької трансформації високотоварних господарств населення, а також подальшої законодавчої активності в частині реформування системи фінансового регулювання розвитку агропромислового виробництва у сегменті мікробізнесу, вважає завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, оцінюючи перспективи прийнятого Верховною Радою України 10 липня 2018 року Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств».

У разі пасивності органів місцевого самоврядування в частині «проведення роботи» з потенційними суб’єктами господарювання із числа високотоварних господарств населення щодо створення ними сімейних фермерських господарств (СФГ) у організаційно-правовій формі фізичної особи-підприємця (ФОП), а також за відсутності подальших законодавчих новацій щодо формування передумов для такої підприємницької трансформації, цей Закон не призведе до очікуваних позитивних зрушень у даній сфері, переконаний експерт.

На його думку, необхідні подальші системні реформи, які б спрямовувались на комплексне та послідовне вирішення проблеми фінансового стимулювання зміни організаційно-економічних засад діяльності частини господарств населення, яка веде фактично підприємницьку діяльність, не реєструючись у відповідній якості.

Варто зважати й на те, додав експерт, що господарства населення, або так звані «одноосібники», використовують площі сільгоспугідь, цілком зіставні із тими, що використовуються сільгосппідприємствами. Проте у порівнянні із офіційно зареєстрованими суб'єктами господарювання таке використання здійснюється із значно меншим фіскальним ефектом для місцевих громад.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, якщо у 2001 році - одному з перших років після реформування КСП – у користуванні господарств населення перебувало лише 8,5 млн га сільгоспугідь, то у 2017 році – майже 16 млн га. З них частка «товарних» угідь, наданих для ведення особистого селянського господарства чи товарного сільгоспвиробництва, перевищує 82 %. Відповідні площі зросли із 5,3 млн га у 2001 році до понад 13 млн га у 2017 році. Натомість, площа сільгоспугідь, що передавались громадянами в оренду, знизилась із 23,6 млн га у 2001 році до 18,2 млн у 2017 році.

За даними Держгеокадастру, сільгосппідприємства (включно з фермерськими господарствами) здійснюють землекористування на майже 20,5 млн га сільгоспугідь, що лише в 1,6 рази перевищує «товарне» землекористування господарств населення.

Крім того, нині наявна тенденція щодо вилучення господарствами населення сільгоспугідь із користування сільгосппідприємствами й здійснення ними самостійного господарювання – без оформлення суб'єкта господарювання, зауважив науковець.

Наявність значних площ «товарних» сільгоспугідь у користуванні господарств населення формує значний ресурс для збільшення фіскального потенціалу бюджетів сільських громад. Для його реалізації необхідно визначитись зі статусом таких землекористувачів та всіляко стимулювати їх підприємницьку трансформацію - підсумував Леонід Тулуш.