Протягом 2018-2025 років у харчовій промисловості слід вирішувати локальні завдання щодо модернізації, реконструкції, технічного оновлення і переозброєння виробничих потужностей, а також розвитку її логістичної інфраструктури і реалізацію інших окупних проектів, в яких будуть зацікавлені переважно національні інвестори, зокрема агрокомпанії, вважає провідний науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Микола Кісіль.

Адже пріоритети інвесторів в агропродовольчій сфері економіки України змінюються залежно від їх очікувань на окупність капіталу, що вкладається, зазначив науковець.

За його словами, нині у цій сфері вони віддають перевагу інвестиційно привабливому сільському господарству, де норма прибутку на капітал найвища. Тому капітальні інвестиції на розвиток виробництва продукції сільського господарства зростають високими темпами. У 2017 році вони склали 63,3 млрд грн, що на третину (+31,2%) перевищує показники 2016 року і у півтора рази (+51,4%) – 2015 року.

Натомість капітальні інвестиції у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, де має місце певний надлишок виробничих потужностей, торік склали лише 18,9 млрд грн – у 3,4 разу менше, ніж у сільське господарство.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, остання сприятлива для інвесторів у сільському господарстві фаза циклу Саймона Кузнеця розпочалася у 2010 році і досягла піку у 2017 році. Ця тенденція зберігатиметься до 2025 року, поступово послаблюючись.

Після 2025 року прогнозується збільшення кількості зношених і застарілих виробничих потужностей, які слід замінити, більш високі темпи зростання цін на харчові продукти порівняно з цінами на сільськогосподарську сировину і підвищення рівня інвестиційної привабливості харчової промисловості, зазначив Микола Кісіль.

З огляду на це, на його думку, у період 2018–2025 років органам влади та управління економікою через ринкові механізми слід більш активно залучати капітал національних агрокомпаній в експортоорієнтовані проекти перероблення сільськогосподарської продукції.

Агроінвесторам за цей час необхідно буде розробити чи переглянути свої інвестиційні та інтеграційні стратегії, а також розробити нові програми й проекти, з метою створення інноваційних, екологобезпечних, експортноорієнтованих і ефективних виробництв харчової продукції та її логістики.

Економічні цикли розвитку української агропродовольчої сфери співпадають з відповідними світовими тенденціями, тому слід очікувати, що з 2025 року темпи зростання цін на світовому ринку харчової продукції будуть циклічно зростати, що сприятиме припливу інвестицій і досягненню прийнятного рівня їх окупності, підсумував Микола Кісіль.