Розвиток іпотечного кредитування, у тому числі земельного, та поліпшення інвестиційного клімату для залучення приватних інвестицій мають стати основними видами державної фінансової підтримки техніко-технологічного переоснащення агровиробництва в Україні, зазначив директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко, виступаючи на засіданні круглого столу «Стратегія формування та оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських товаровиробників в контексті євроінтеграції», що відбувся 3 червня 2015 року у рамках XXVII Міжнародної агропромислової виставки «Агро 2015».

За словами академіка, враховуючи фінансові можливості сільгосптоваровиробників та бюджету України, агролізинг є найбільш компромісним серед існуючих напрямів бюджетного фінансування програм оновлення галузевих технічних засобів. Адже лізинг як механізм державної підтримки є необтяжливим для бюджету і в умовах постійного удорожчання матеріально-технічних ресурсів – більш вигідним для аграріїв.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, якщо за період 2010–2014 років ціни різних видів техніки, які користуються постійним попитом в цілому і на ринку агролізингу зокрема, збільшилися на 32–62%, то за умови 10% попередньої оплати вартості техніки з періодичністю лізингових платежів у 6 місяців за 5 років лізингу вартість техніки зростає на 24,3%.

Тому, на думку експерта, механізм фінансового лізингу доцільно визнати основним важелем державної підтримки технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, удосконалюючи при цьому інституціональне забезпечення лізингових відносин.

З огляду на це державна аграрна та технічна політика в сфері АПК має бути спрямована на створення інституціональних умов для забезпечення стабільних і чітких «правил гри» для потенційних інвесторів в АПК і формування платоспроможного попиту сільськогосподарських виробників, а також збільшення обсягів державної підтримки техніко-технологічного переоснащення аграрного виробництва з їх переорієнтацією на малі і середні форми господарювання.

Слід також стимулювати оновлення технічних засобів на сучасні, високотехнологічні, менш енергоємні, екологічно безпечні.

Важливим напрямом державної політики має стати створення умов для реалізації спільних проектів вітчизняними та зарубіжними виробниками сільськогосподарської техніки на території України з метою наповнення ринку технічних засобів, враховуючи при цьому потреби різних категорій сільськогосподарських виробників та інвестиційний потенціал відповідних сегментів ринку техніки.

Особливої уваги вимагає вивчення використання європейського досвіду – директива ЄС №1234/1308 – з метою запровадження в Україні компенсації витрат на розвиток матеріально-технічної бази групам сільгосптоваровиробників, зазначив доповідач.

Лише шляхом комплексного застосування найбільш ефективних механізмів державної фінансової підтримки можна забезпечити техніко-технологічне переоснащення сільськогосподарського виробництва в Україні, підсумував Юрій Лупенко.