Нинішній етап розвитку сільського господарства України супроводжується загостренням низки соціально-економічних проблем, зазначив директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко, виступаючи на пленарному засіданні Міжнародної науково-практичної конференції «Інвестиційно-інноваційні засади розвитку національної економіки в ринкових умовах». Захід, організований за ініціативи доктора економічних наук, професора, члена-кореспондента Національної аграрної академії наук Михайла Лендєла, відбувся в Ужгороді-Мукачево 24–25 квітня 2015 року.

У своїй доповіді «Розвиток аграрного сектору економіки України: прогнози та перспективи» Юрій Лупенко, зокрема, зазначив, що в аграрному виробництві створюється 12% валової доданої вартості економіки України. За рахунок агропродовольчої продукції забезпечується  понад 30% всього експорту держави. Незважаючи на анексію АР Крим, внаслідок якої площі сільськогосподарських угідь зменшилися на 4 %, а ріллі – на 3,8 %, галузь зберігає позитивну динаміку розвитку. У 2014 році порівняно з 2013 роком обсяг валової продукції сільського господарства збільшився на 2,8%, у т.ч. рослинництва – на 3,1%, тваринництва – на 2,0%.

Відносна стійкість вітчизняного сільськогосподарського виробництва в несприятливих соціально-економічних умовах 2014 року свідчить створення в державі динамічного, потужного, перспективного, конкурентоспроможного сектору економіки, який постійно нарощує обсяги виробництва, експорту та доходів держави, власників і громадян.

Проте виклики часу ставлять перед галуззю нові проблеми, від оперативності і ефективності вирішення яких залежать подальші перспективи її розвитку, зауважив доповідач.

За його словами, серед нагальних проблем галузі – зменшення обсягу валової продукції сільського господарства, необхідність диверсифікації ринків сбуту агропродовольчої продукції, звуження фінансової бази розвитку сільськогосподарського виробництва, скорочення кількості малих, насамперед, фермерських господарств – суб’єктів підприємництва та інші.

Проте навіть за несприятливих умов аграрний сектор продовжує демонструвати прийнятні темпи розвитку, що є, в першу чергу, результатом проведених земельної та аграрної реформ.

Поряд з цим, нові виклики вимагають своєчасної реакції держави, аграрної науки і практики.

Серед запропонованих Інститутом аграрної економіки напрацювань, спрямованих на забезпечення подальшого розвитку сільського господарства, ініціатива щодо створення Агропродовольчої ради як аналітично-координаційної платформи для консолідації інтересів усіх суб’єктів АПК та їх представництва на державному та міжнародному рівнях, розроблена спільно з громадськими професійними об’єднаннями Концепція розвитку системи самоврядування в АПК України та опрацьований законопроект щодо розширення участі сільськогосподарських товаровиробників, їхніх громадських професійних об’єднань у розробленні  та реалізації аграрної політики на основі державно-приватного партнерства, розвитку саморегулювання та демократизації системи управління галуззю.

Від того, наскільки оперативно й ефективно вітчизняний аграрний сектор адаптується до нових умов господарювання, залежать його подальші перспективи зайняти гідне місце серед провідних виробників агропродовольчої продукції в світі, підсумував Юрій Лупенко.

Учасники конференції обговорили низку питань, серед яких:

• інвестиційно-інноваційні напрями розвитку національної економіки;
• економічні проблеми і розвиток економіки;
• специфіка розвитку регіональної економіки;
• удосконалення системи управління виробництвом на інноваційній основі;
• проблеми розвитку підприємництва і сільських територій та інші.

В роботі конференції взяло участь більше ста науковців, в тому числі близько 40 докторів наук та академіків з усіх куточків України та сусідніх Європейських країн.

Співорганізатори конференції – Ужгородський торгово-економічний інститут Київського національного торгово-економічного університету, Мукачівський державний університет, Карпатський університет ім. Августина Волошина, ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України» ДВНЗ «Угородський  національний університет», Пряшівський університет (Словаччина), Вища школа м.Ніредьгаза (Угорщина) та Технічний університет м.Габрово (Болгарія).